Товариства

Мені подарували

10:19 19.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Цинічний Бандера.

Мітки: Посмішка
08:01 19.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

18-20 лютого — Дні вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні

Пам'яті невинно убієнних.

Пісню виконують В'ячеслав Марчук та "Пікардійська терція".

Мітки: Дні вшанування пам'яті героїв Небесної Сотні
11:51 18.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Усмішка

Українське бачення

Світлина від Цинічний Бандера.

Мітки: усмішка
10:09 17.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Шевченко, Франко, Тичина і Сосюра лікті гризуть від заздрощів!laugh

Світлина від Цинічний Бандера.

Мітки: Посмішка
10:00 17.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Цитати українською.

Мітки: цитата дня
10:00 16.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Баба і кіт.

Мітки: Посмішка
07:57 15.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Баба і кіт.

Мітки: цитата дня
08:28 14.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Чому я не люблю день Валентина?

Вчергове кардіофілія накрила рідне місто. Складається враження, що ми живемо у вивернутому капіталістичними нутрощами СРСР. Похмурі обличчя парубків, що купляють листівки-валентинки з нагоди надцятої річниці Гендерної революції і очікувально-загадкові посмішки дівчат. Ну просто тобі прелюдія до 8 березня!

Невже для того, щоб подарувати коханій квіти, треба чекати на Валентина?! А може він ще й свічку потримає? Чому 14 лютого з дня, коли ти міг написати зізнання в коханні дівчинці, яка подобається, перетворилося на ярмарок?

DeathAmur

А як же просто погуляти по рипучому снігові?

Де зігрівання замерзлих рук поцілунками?

Врешті де традиційні жінки й чоловіки?

Якщо зараз в моді органічні продукти і одяг із натуральних матеріалів – де ж мода на натуральних людей?

Де жінки, з якими є про що поговорити, окрім шоппінгу та серіалів? Де коханки, які цінують пристрасть поцілунку, а не товщину гаманця? Де справжні, а не намальовані очі? Коса до пояса, що пахне м'ятою та любистком?

Де чоловіки, які не дискутують про те курва їхня дівчина чи ні, а відразу б'ють у пику? Де дон-жуани, що вміють розказати коханим, які вони чарівні й привабливі? Де авантюристи, які зірвуть квітку з найвищої скелі тільки тому, що саме такої варта його ЖІНКА!?

Де в біса романтика? Не рожеві соплі й бантики. РОМАНТИКА, питаю вас, де? Дуелі й рандеву? Втечі і поцілунки при місячному сяйві? Не "перепихон" після третьої, а любощі. Де вони поділися?

В Україні традиційно довго існувала ситуація, коли чоловіки козакували, а жінки натомість тягли господарського воза. Саме тому, ми ще не згинули як нація. Бо жінки звикли, що розраховувати на чоловіків – собі дорожче. А наша країна звикла, що чекати допомоги від правителя – значить згинути від голоду або від сорому.

Чому ж така нешанована позиція стосовно сильної статі? Тому, що досить часто роль чоловіка зводилась до носія спадкового матеріалу. Так було в часи, коли справжні чоловіки боролись за свою сім'ю, місто чи село, державу, націю. А ті, що так собі – ховалися по закутках. Щоб потім увечері нидіти біля жінок, які не дочекались· тих, хто свою чоловічу роль грав по правилах. Тому ми з кожним поколінням стаємо все більш жалюгідними. Слава Богу, генетична пам'ять нації передається в основному по жіночій лінії. Це в поєднанні з тими козаками по духу, які ще лишились, дозволяє сподіватись, що ми ще не фінішуємо в етноісторичних перегонах.

Проте сила наших жінок вдарила й по них самих. Наші богині шукають Зевсів, а тримають біля себе Адонісів. При чому самі ж їх у підсумку і знищують. Наприклад на Кавказі чи взагалі на Сході — жінки (справжні, а не повії, за яких часто приймають наших співгромадянок, які там опиняються) надзвичайно шановані персони, але це повага взаємна. Хто хоч раз був на Сході, ще довго в душі заздритиме їхнім чоловікам.· Але жіноча сила у її слабкості. "Крапля камінь точить", — як казали горді ромеї. А вони розумілися в жінках і коханні.

Кожен сильний у своїй стихії. Не треба робити з жінки молотобійця 6-го розрядку, а з чоловіка — гей-дизайнера.

Коли мені кажуть "гендер", то рука мимоволі шукає пляшку спирту для дезинфекції.

Коли треба було відволікти увагу людства від соціальних, національних та екологічних проблем, Безособова Диктатура вигадала гендер.

Як підсумок, маємо культ споживчої сексуалізації. Замість сакралізувати любов — як тактильну й душевну містерію двох закоханих, мас-культура перетворює людей на флеш-карти глобального медіа-комунікатора.

Ми всі граємо в ролі. Чоловіків, жінок, націй, держав... Нам страшно заплакати, коли боляче. Засміятися — там де смішно. Спочатку ми вивчаємо тренди і кон'юнктуру.

Людство стало занадто раціональним.

Нафіга ви малюєте амурчиків, якщо ви в них не вірите?

А якщо вірите – чого ходите до церкви?

Якщо Валентин для Вас – один зі святих Соборної апостольскої церкви – сходіть краще до храму та помоліться за мир у світі і зцілення хворих на планеті.

А якщо ні – купіть пляшку "Артемівського" (якщо звичайно нема "Нового свъту") – і пропадіть на увесь день у ложі кохання.

Бо врешті кохання – це не те свято, на яке треба продавати квитки...

Автор

Мітки: Чому я не люблю день Валентина?
10:49 13.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Євген Гребінка-хрещений батько Кобзаря і автор романсу "Очи черные...

Картинки по запросу

«Не помилимося, коли ствердимо, що саме Гребінці судилося відіграти почесну роль баби-повитухи великої української літератури». (Омелян Пріцак).


2 лютого 1812 року в родинному маєтку Убєжище (тепер – село Мар’янівка) на Полтавщині народився Євген Гребінка – поет, прозаїк, видавець та один із «винуватців» викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.
Його неня із козацького роду Чайковських. Хрещеним батьком Євгена став батьків побратим Василь Маркович. Від мами Надії та столітнього діда-баштанника чув Євген, про своїх пращурів, які «жили і вмирали на конях», та і татко – гусарський штаб-ротмістр, воював із турками, з французами. У Ніжинському ліцеї вчився Євген разом із Миколою Гоголем, Нестором Кукольником, Аполлоном Мокрицьким; вони захоплювалися історією, літературою. Саме тоді Євген переклав Пушкінську «Полтаву» українською. Коли випускники розлучалися, друг Гребінки Олександр Афанасьєв-Чужбинський подарував йому пісню «Скажи мені правду, мій милий козаче».
Поет, художник мріяв про кар`єру військового, але зняв із себе офіцерські погони, щоб не йти придушувати польське повстання.
Так молодий відставник опинився в Петербурзі, де викладав літературу у військових школах. «Думал я дорогою: що я там робитиму між москалями? А вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян». Веселий, дотепний і доброзичливий Гребінка став хазяїном найпрестижнішого літературного салону російської столиці. Його вечори відвідували Аляб`єв, Володимир Даль, Іван Тургенєв. Панаєв писав: «Гребинка слыл самым гостеприимным из литераторов того времени». Євген Павлович збирав коло себе українські таланти. В той час Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. Саме в бібліотеці Гребінки Шевченко мав «університети» з історії України. Гребінка познайомив Шевченка зі своїм «однокашником» українським поміщиком Мартосом, якому забаглося мати свій акварельний портрет. А під час сеансів Мартос побачив рукопис поезій молодого художника й оплатив у 1840 році видання «Кобзаря» Шевченка. А з цензурним комітетом про дозвіл домовився Гребінка та власноруч подав рукопис Т. Шевченка.
У Петербурзі Гребінка видавав альманах «Ластівка», в якому були твори українською, в тому числі твори Шевченка «Причинна», «Думка», «На вічну пам’ять Котляревському» і розділ із поеми «Гайдамаки».


Гребінка – автор 46 романів, поезій, романсу «Очі чорние».
У 1843 році у Зеленій Рудці Євген Гребінка закохався у Машеньку Растенберг і попросив у Василя Растенберга руки його онуки, але отримав відкоша. Ну, не зовсім відмову, а згоду тільки через рік. Машенька ж присяглася, що вона чекатиме. Яків де Бальмен, Тарас Шевченко та Євген Гребінка поверталися до Петербурга через Київ. Зупинилися на ніч в «Зеленому готелі» на вулиці Московській. Зайшли в ресторан і при побратимах Гребінка написав свої безсмертні «Очі чорні». Він сам їх тут і заспівав, під музику вальсу Флоріана Германа, мелодію якої награвав на гітарі Яків. Тарас навіть просльозився від тієї пісні. Так у Києві народився «старовинний російський циганський романс», написаний козацьким нащадком на музику уродженця Німеччини в обробці С. Герделя.
17 січня 1843 року вірш «Черные очи» було опубліковано в «Літературній газеті».
30 червня 1844 Євген і Маша повінчалися. Цю пару добирали на небесах! Згодом Гребінка запросив Плетньова стати хрещеним батьком донечки Надії.


17 травня 1847 Євген Гребінка особисто відкрив у маєтку дружини приходське училище для селянських дітей (на відкриття він витратив гонорари від публікацій).


У 1841 він заразився туберкульозом і в сирому петербурзькому кліматі постійно хворів. У кінці листопада трапилася неприємність з викладачем кадетського корпусу Кореневим. Гребінка помчав до начальства виручати знайомого. На жаль, начальство було непохитним. Ображений і замерзлий при переїзді у відкритій колясці через Неву, Євгеній Павлович звалився в пропасниці і вже не встав. З (15) грудня 36-річний поет помер. Він просив поховати себе на Україні, як писав колись у пісні «Козак на чужині».

http://uahistory.com/topics/famous_people/10148

Мітки: видатні українці, Євген Гребінка
09:03 13.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Coffee with milk.

Мітки: цитата дня
08:43 12.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Цитати українською.

Мітки: цитата дня
08:13 11.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Цинічний Бандера.

Мітки: Посмішка
10:29 10.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Ровесник Колумба і вчитель Коперника: як українець видав свою книгу в Римі

535 років тому було вперше надруковано книгу українського автора Юрія Дрогобича – ректора Болонського університету.

З того часу минуло понад п’ять століть. Саме в 1483 році 7 лютого в Римі, в друкарні Еухаріуса Зільбера була надрукована перша книга українського автора. Це була робота ректора Болонського університету Юрія Дрогобича – астрологічний трактат, написаний на латині “Прогностична оцінка поточного року магістром Юрієм Дрогобичем з Русі, доктором мистецтв і медицини Болонського університету”.

До наших днів дійшли лише два примірники, які зберігаються в бібліотеках Ягеллонського університету в Кракові та богословського факультету Тюбінгенського університету в Німеччині.

Цікаві факти про Юрія Дрогобича і саму книгу:

  • Його робота – це астрологічний календар, в якому автор намагається передбачити земні події в 1483 році на основі розташування зірок і дослідження небесних явищ. В результаті, Дрогобичу вдалося з точністю до хвилини передбачити час двох майбутніх місячних затемнень.
  • Що стосується самого Юрія Дрогобича, то це його друге прізвище, яке збігається з назвою рідного міста Юрія, уродженця Галичини. Справжнє ім’я – Юрій Котермак, український вчений, географ, астроном, лікар, філософ, астролог і мандрівник.
  • Його називали – “пан магістр Георгіус з Русі” ще перед обранням на “майже недосяжну” ректорську посаду.
  • Дослідники вважають, що Юрій Котермак-Дрогобич народився приблизно між 1448— 1452 роками. Він був ровесником Йоганна Гутенберга і одного з найвідоміших мандрівників в історії людства – Христофора Колумба (1451 року народження).
  • Серед учнів Юрія був славний польський астроном Микола Коперник, автор геліоцентричної системи світу, що поклала початок першій науковій революції.
  • Найголовнішим досягненням життя Юрія Дрогобича – “пана Георгіуса з Русі” – стало його обрання 24 березня 1481 ректором Болонського університету медицини і вільних мистецтв. В історію університету він увійшов під іменем “Джорджо да Леополі” – Юрій зі Львова.

Джерело: segodnya.ua

Мітки: видатні українці, Юрій Дрогобич
08:07 09.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Баба і кіт.

-------------------------------------------------------

Дмитро Валерійович Чекалкін (* 23 вересня 1964, Київ, Українська РСР) — український перекладач, дипломат, шоумен.

Мітки: цитата дня
08:13 08.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Наша журналістика

Світлина від Баба і кіт.

Мітки: Посмішка
12:05 07.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Мітки: цитата дня
12:01 06.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Мітки: цитата дня
08:59 05.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Coffee with milk.
Мітки: цитата дня
13:20 03.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Цинічний Бандера.

Мітки: Посмішка
10:59 03.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Київський торт — найсмачніший символ столиці: історія створення

Хто ж розробив символічний дизайн "Київського торта", його унікальну рецептуру і технологію? Пориньмо ненадовго в історію, аби знайти відповіді на усі запитання.

Парова цукеркова фабрика Валентина Єфімова → Київська фабрика імені Карла Маркса → Київська кондитерська фабрика "Рошен"

Будемо відвертими, всім відомо, що "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за весь час свого існування набула репутації найбільшої та найкращої кондитерської фабрики не лише в Україні, але й в усьому СРСР. Але мало хто знає, що "Рошен" — одне із найстаріших підприємств міста Києва та всієї країни. Його історія бере початок ще у 19 столітті, дата заснування — 1886 рік. Початкова назва — "Парова цукеркова фабрика Валентина Єфімова", а вже у 1923 році підприємство було перейменовано на честь Карла Маркса.

КИЇВСЬКА ФАБРИКА ІМЕНІ КАРЛА МАРКСА ВИКОНАЛА ПЕРШИЙ 5-РІЧНИЙ ПЛАН ВСЬОГО ЗА 2,5 РОКИ.

Фабрика отримувала численні нагороди та визнання, а працівниками виробництва були найкращі фахівці, і це не могло не позначитися на результатах. Київська фабрика імені Карла Маркса (нині — Київська кондитерська фабрика "Рошен") виконала перший 5-річний план всього за 2,5 роки. Такі вражаючі показники вкотре довели високу кваліфікацію фахівців та ефективно сплановану організацію виробничих процесів. Зазначимо, що тільки за 1957 рік Київська фабрика імені Карла Маркса випустила 2336 тон нових сортів виробів та випустила 51 вид нових оформлень виробів.

РОЗРОБНИК РЕЦЕПТУ "КИЇВСЬКОГО ТОРТА" — КИЇВСЬКА ФАБРИКА ІМЕНІ КАРЛА МАРКСА (НИНІ — КИЇВСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА "РОШЕН").

Але справжньою родзинкою фабрики був і залишається "Київський торт". У 1956 році на Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса було створено його унікальну рецептуру та технологію приготування. Протягом тривалого часу рецептура змінювалась, але "Київський торт" не втрачає своєї популярності і сьогодні і є візитною карткою не лише Києва, але й усієї України. Адже кожен турист, який прибуває до столиці, у якості сувеніра неодмінно обирає не що інше, як "Київський торт".

З 1996 року Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса (з усіма правами і унікальними рецептурами) входить до складу корпорації ROSHEN. На сьогоднішній день підприємство перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "Рошен".

Унікальність "Київського торта" полягає в тому, що він зберіг своє походження і є цілком автентичним. Незважаючи на те, що витоки продукту беруть початок ще в СРСР, нині його зовнішнє оформлення і дизайн залишаються такими ж. І це зовсім не дивно, адже на упаковці красується каштанове листя, ще один символ Києва. Погодьтеся, символічно!

Джерело: TOCHKA.NET

18:31 02.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

2 лютого День бабака: історія і народні повір’я

Сьогодні, 2 лютого, відзначають народне свято — День бабака. Вперше масштабно цей день відсвяткували в США. У День бабака прийнято спостерігати за цими тваринами. Вважається, що якщо бабак вилізе зі своєї нірки і не ховається назад – скоро прийде весна.

У вісімнадцятому столітті свято бабака в США привезли переселенці з Німеччини. Але символом свята був у них не бабак, а борсук. Широкого розголосу свято в США отримало завдяки членам Клубу Бабака у Пенсільванії. Свято набувало все більшої популярності з кожним роком.

Перший офіційний звір-провісник — бабак на прізвисько Філ з Пенсільванії, США.

Також, є історичні відомості, виходячи з яких, можна припустити, що в Стародавньому Римі також був свій "провісник" погоди, в ролі якого виступав їжак.

В честь Дня бабака в Канаді і США проводяться 2 лютого фестивалі та різні заходи, в яких беруть участь всі: як корінні жителі країн, так і туристи.

Свято прийшло і в Україну, хоча не набрало такої популярності, як в США чи Канаді. Основною традицією в цей день є спостереження за бабаком, який вилазить з нори.

За поведінкою бабака пророкують, чи скоро настане весна. Якщо бабак при вигляді своєї тіні ховається назад у нору, чекати настання весни і гарної погоди не варто ще цілих 6 тижнів. А якщо бабак вилазить зі своєї нірки і не ховається назад – весна настане дуже скоро.

Увечері в США по радіо і телебаченню привселюдно озвучують передбачення пухнастого метеоролога.

В останні роки в Україні місію провісника погоди виконує бабак Тимко з Харківського зоопарку.

Головний бабак-синоптик України Тимко також спрогнозує прихід весни. Але організатори, переконавшись в здібностях тваринки, вирішили поставити йому й інші актуальні питання, на злобу дня.

"Наш Тимко точний прогнозист і не тільки погодний... Доведено двічі: в 2016 спрогнозував коливання курсу долара в межах 25-30 гривень, щоактуально і сьогодні. Минулорічний прогноз про безвіз також виправдався", — розповідають організатори.

У цьому році День бабака в Україні настав значно раніше через аномально теплий початок січня, внаслідок якого прокинулися бабаки, які живуть у Миколаївському зоопарку.

ДЖЕРЕЛО:
Мітки: День бабака
16:07 02.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Цитата дня

Мітки: цитата дня
08:34 01.02.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Народний календар та прикмети про погоду в лютому

Народний календар та прикмети про погоду в лютомуЦе останній місяць зими. В цьому місяці лютують морози і заметілі, тому його назвали лютим. Все довшими стають дні, все частіше голубіє небо. Для місяця характерно все: заметілі, морози, сонце, вітри. Недарма він отримав назву "бокогрій".

Лютий — це прелюдія весни, її заспів, пора сліпучого сонця. Місяць — зимобор, бо лютий бореться з зимою: вітродуй і завірюхо вій — через часті вітри і злі заметілі: сніговій — сніг сіє і сіє без кінця і краю; крутень — за часті буревії й поземки, хуртовини та метелиці.

За зиму в усіх рослин збільшуються бруньки. Їх життя не завмирає навіть у мовчазні зимові дні. Це період глибокого фізіологічного спокою, зумовленого низькими температурами.

Для мешканців лісу — це найбільш важка пора року. Навіть копитним тваринам нелегко добиратися до закритої сніговою корою збляклої трави. Птахам тяжко здобувати зледенілі бруньки та пагони. Природодослідники підрахували, що в морози із десяти синиць гине вісім-дев’ять. Тому для птахів доцільно виготовляти хатки-годівниці.

Місяць лютий — бокогрій. Місяць — хамелеон: гріє і холодить водночас. Так іноді й люди мають непостійну вдачу: несуть і добро, і зло.

Прикмети про погоду у лютому:

Батько-лютий, прийшов, мужик зиму пережив.

Бурульки довгі в кінці лютого — до довгої весни.

В лютого два товариша — заметіль та хурделиця.

В лютому багато інею — влітку буде багато роси й меду.

В лютому загримить від східного боку — будуть великі вітри і бурів цім році.

В лютому сім погід на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете.

Вже лютий геть підгриз — кидай сани, бери віз.

Вітер у лютому гострий віє — рільники мають надію.

Воду лютий підпустить, березень підбере.

Грім у лютому — на сильні вітри.

Завірюха і заметілі на лютий налетіли.

Зима з весною у лютому вперше зустрічаються.

Зірок на лютневому небі ночами багато — влітку буде багато грибів.

Лютий багатий снігом — квітень буде багатий водою.

Лютий бджолиному воєводі (ведмедю) в берлозі бік зігріває.

Лютий вдень корові бік нагріє, а вночі ріг зірве.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

Лютий збиває ріг зимі.

Лютий іноді змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до кісток.

Лютий — криві дороги (куди б не поїхав по снігу — повсюди колія).

Лютий лютує та весні дорогу готує.

Лютий, лютуй чи не лютуй, а дні все довшими стають.

Лютий питає, чи добре взутий, бо прийде морозець і ухопить за палець.

Лютий питається, чи в добрі чоботи кожен взувається.

Лютий сильний заметіллю, а березень відлигою.

Лютий сильний і холодний — серпень спекотний.

Мороз у лютім гостро тримає — тоді вже не довга зима буває.

Початок лютого холодний — початок квітня буде теплий.

Сніг у лютому розтав — погано вродять хліба.

Сонце в лютому йде на літо, а зима — на мороз.

Чим холодніша остання неділя лютого, тим тепліший березень.

Джерело:http://pogoda.rovno.ua

Мітки: прикмети, лютий
13:32 31.01.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Баба і кіт.

Мітки: Посмішка
23:20 30.01.2018
Лариса Коляда опублікувала запис в товариство з Україною в серці

6 оберегів, які мали бути в кожній українській хаті

"Українська хата — на придане багата" — так коротко та влучно можна охарактеризувати типову українську домівку. Дійсно, старі хати у різних регіонах України є справжім скарбом та дзеркалом минулого. Саме вони є унікальними пам’ятками, які зберегли в собі традиційні види укаїнських ремесел: вишивання, ткацтво, гончарство, писанкарство, ковальство, плетіння, столярство, гутництво та багато інших.

Дім захищав не лише від негоди, але й від зла, беріг чистоту людської душі. Тобто сама українська хатина вже була оберегом. Звичай прикрашати домівки оберегами — походить із сивої давнини. Наші предки виготовляли їх власноруч із природніх матеріалів. Обереги захищали оселю від лихого ока, несли добробут, мир, любов та навіть лікували.

Універсального оберега, який би зробив все вищеперераховане реальністю — не було. Кожен оберіг мав свою окрему, важливу функцію. Велике значення мав не лише сам оберіг, але й місце, у якому його розміщували в хатині.

Рушники

Вони захищали дім та всю родину від "лихого ока". Рушники вішали над святими образами, які колись були у кожній хаті, над фотокартками рідних — для того, щоб вони оберігали цих людей від злої долі. Рушники розміщували над вікнами й дверима, бо вишивка на його кінцях не пускала в дім злих духів.

Особливою силою наділяються речі, які переходять від покоління до покоління. Досить часто сімейним оберегом був весільний рушник. Цей сильний та наділений любов’ю оберіг був й чудовим елементом декору. Неймовірні візерунки, розмаїття кольорів та витонченість роботи дивували гостей оселі.

Посуд

Такий звичний елемент побуту також мав силу оберега. Наші предки користувалися глиняним посудом, який, як правило, виготовляли власноруч. Не зважаючи на те, що посуд був простим, в нього вкладали найтепліші думки. Якщо ж посуд купували, то обов’язково слухали, що він "говорить". Наприклад горщики, які є символом життя, розрізняли за тембром: "горщик" — чоловік і "горщиця" — жінка. Щоб у домі панувала злагода, потрібно мати у господарстві і горщики, і горщиці.

Кожен з нас знає повір’я, що вдома не варто зберігати надбитий посуд. Таке твердження виникло тому, що посуд вважали живим. Він, як і людина: народжувався, жив і помирав. Надщерблений, розбитий глечик чи тарілку прийнято було закопувати в землю.

Підкова

Підкова у багатьох народів має одне значення — символ удачі, щастя, достатку і оберіг від злих сил. Існувало повір’я, що злий дух ходить колами, але дійшовши до того місця, де підкова розірвана, він змушений повертати назад. Через це й підкову вішали над всіма місцями в домі, через які може проникнути злий дух: дверима, вікнами, піччю тощо.

Кріпити підкову над дверима повинен господар будинку разом з господинею. Потрібно позитивно налаштуватися, думати про хороше, про успіхи в справах і про таємні бажання.
Знайти підкову — було знаком, що зовсім скоро вам неабияк пощастить.

Образ

В кожній українській хаті, на почесному місці, розміщували образ. Зранку і ввечері до образів молилися, зверталися через них до Бога. Образи прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Образи берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій.

Дзвін

Хорошим оберегом для житла є дзвін. Він означає захисний купол небес. Дзвін може не тільки відганяти від будинку зло, але і знищувати біду що вже зайшла в будинок. Ритмічні і водночас мелодійні удари дзвону символізують час що минає, бій дзвонів пов’язують з весіллям, перемогою або молитвою.

Українська хата є невід’ємною частиною культури нашого народу. Вона є втіленням вірувань українців, укладом їхнього життя та взірцем естетичних вподобань.

Покуть

За давнім звичаєм, у традиційній селянській оселі найсвятішим місцем вважався покуть (червоний або красний кут). Розміщувався він, як правило, по діагоналі від печі й обов’язково "обличчям до сонця", тобто на схід. За первісних часів це було місце пращурів. Пізніше на покуті ставили Дідуха — духа дідів, предків роду, і кутю — ритуальну страву для померлих душ. Звідси, очевидно, й назва — покуть, тобто місце для куті; а можливо, від "по куту" (діагональне від печі, яка також виконувала важливу функціональну й обрядову роль).

Отже, покуть був своєрідним домашнім вівтарем. Біля нього вивішували писанку, котра мала оберігати родину од грозових блискавок, пожеж, злих духів. Пізніше, із запровадженням християнства, тут знайшлося місце для божниці з іконами, а сам покуть завішували спеціальним рушником, який в народі називали божником.

За матеріалами: folkmoda.net.

Джерело: dp.ridna.ua
6 оберегів, які мали бути в кожній українській хаті

Мітки: 6 оберегів, які мали бути в кожній українській хаті
<< назад вперед >>
Ми — це те, що ми публікуємо
Завантажуйте фото, відео, коментуйте.
Знаходьте друзів та діліться своїми емоціями.
Приєднуйтесь
RSS Лариса Коляда
Вхiд
facebook.com
Присоединяйтесь к нам, и
узнавайте самые интересные новости мира и вдохновляйтесь каждый день!
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!