Сообщества

Мне подарили

09:32 22.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цибатий Цибулино

Високий, голий цибик (цибух) із квіточкою на маківці нагадував мені сусіда Івася – худющого, довгоногого підлітка з непокірною кучмою на голові. Недаремно ж його кличуть Циба, Цибатий!
Ці слова так запахли мені молодою зеленню цибулі, навіяли спогад. Як бабусечка сидять на городі, тримають окраєць хліба та квітконосну стрілку цибулі; їдять і приговорюють:
– І як я цибики люблю!
– Хіба можна таке любити? – думала я, але помовчувала.
Сьогодні знаю, що після голодоморів і не таке полюбиш, а цибики добре зміцнюють імунну систему.
До речі, і слов’янські, і романські мови схожим словом називають цей овоч:
українська цибуля
білоруською цыбу́ля
польською cybula.
Зрештою, цей овоч має майже спільне звучання у багатьох романських мовах:
ісп. cebolla,
італійською cipolla, звідси Чіполліно чи Цибулино,
німецькою Zwiebel,
порт. cebola,
фр. Ciboule.
І всі вони походить від латинського слова caepulla (caepula), зменш. від caepa (cepa), коріння якого означає брати, хапати, тримати. От тільки у росіян побутує воєнізоване слово «лук».

http://uahistory.com/topics/language_fun/10868

Метки: мовні забавки
10:28 16.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Скумпія

Радували кущики з пухнастим серпанком квітів очі козаків. Із 17-го століття оселилися в наших степах красиві кущі скумпії (Cotinus coggygria), які степовики називали «рай-дерево» або «дим-дерево».
При цьому козаки-шкоти (шотландці) розповіли, що до них цю рослинку привезли із Італії, тому її назвали – Venetian sumach, венеціанський сумах.
А козаки з німецьких земель згадали, що вдома бачили ці деревця із довгою назвою Goldholzsumach (сумах із золотою деревиною). За здатність скумпії завдяки квітам ставати вдвічі більшою, прикрашатися старовинними завитими перуками, німці називали рослину дерево-перука.
З часом наші пращури навчилися робити з деревини скумпії жовту фарбу для тканини, шкіри (скумпінію).
Та й сьогодні ми милуємося цвітінням скумпії в травні-червні, яскравим лілово-пурпурним забарвленням осінніх кущиків.

http://uahistory.com/topics/language_fun/8454

Метки: мовні забавки
10:01 03.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Жировка

– Вот палучим жирофкі за ліпЄнь і за сєрпЄнь… – пророкує Софочка.
– І пенсія гавкне впень… – додає Хомівна.
– А чому ж Ви, Софочко, платіжки, квитанції жировками називаєте? – переводжу я курс розмови.
– Как єта пачіму? Так правильно, па-русскі.
– Це що від слова жир? Заплати за комірне – і живи, нагулюй жир, одним словом жируй? – встряла Хомівна.
– Фу, как грубо. Прі чьом здесь жир? Ну, я ні знаю.
– Якщо це по-вашому, то значить так. А якщо Ви позичили слово у італійців, то у них «джиро» [giro обіг, тур ] – вид безготівкового розрахунку. До речі, це слово широко вживане у білорусів.

http://uahistory.com/topics/language_fun/11089

Метки: мовні забавки
13:05 15.06.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Прізвище чи фамілія?

– Какіє ви патешниє! – не стрималася Софочка, слухаючи наші патякання про прізвища родичів. – Ета же галімий прімітівізм: Іваненко, Петренко, Корж, Скаварада… Даже слово смішноє – прізвище. Вот у нас, так шикарно: фамілія. А ми с мужем – Алейніченкови. Колінька мой архітектар, єго атец проектировал алеі, вот ета радавая істінна русская фамілія! Ета вам ні Дунька с маслабойки – Маслій, – торжествувала сусідка, «три краплі інтелігентності».
– Що смішного у слові «прізвище»? Коротенький корінь –зв— від слова звати. Здавна людина отримувала ім’я, щоб до неї можна було звертатися. Згодом, коли тезок стало забагато, почали до імені прикладати прі-зв-ищ-е – ім’я батька з суфіксом –енк-: Іван-енк-о і воно стало спадковим. До речі, єдина країна Європи, де немає спадкових родових прізвищ – Ісландія. У них ім’я батька автоматично стає прізвищем дитини, тому чоловіки мають прізвища на кшталт Петерсен (син Петера), а жінки Петердоттір (дочка Петера). У Московії до Петра І існувало офіційне слово – «прозвище». Через польську та німецьку мову з латинського familia — «домочадці, родина» в російській мові з’явилося слово «фамилия».
– Ніужто «фамілія» ні наше слово? – вирвалося у Софочки.
– Це ще не все! Алейниченко з проектуванням алей не мав нічого спільного. Засновник роду був олійником, тим, хто бив олію. Прізвище його сина – Олійниченко, а нащадки «ушляхетнили» слово на російський копил: причепили суфікс –ов. – У гурті пенсіонерок задзвеніла тиша: я розбила кришталевий міф Софочки.

http://uahistory.com/topics/language_fun/10874

Метки: мовні забавки
11:39 24.02.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

"Ги-ги!"

– Ги-ги, тричі ги-ги! – репетувала Хомівна.

– Ну, і що за ги-ги? – не зрозуміла я.

– Ги-ги – це гіпер гальма, недоторканні клоуни в Україні. Скільки років сало й хліб наш наминають, а мови української не знають! Як ти гадаєш, за який час можна вивчити мову?

– Рекордний час показав українець Майк Йогансен, який вивчив нову мову за дві годин. Італієць Джузеппе Меццофанті вивчив нову мову за ніч.

– Хто такий? Чому не знаю?

– Це італійський кардинал, найвидатніший поліглот в історії людства.

– Кардинал? Ясно, багатенькі батьки, приватні вчителі, поїздки за кордон…

– Ні, Хомівно, не зовсім так. Батько – бідний тесля, сина готував до такої ж кар’єри. До школи малого не міг віддати – дорого ж! От і працював за верстатом Джузеппе під вікнами школи. Стругав, прислуховувався до лекцій на уроці. Так вивчив грецьку та латину. Сама знаєш, що найшвидша у світі – чутка. Пішла брехня Болоньєю про дивину, дійшла до старого вчителя. Почав викладач займатися з вундеркіндом, влаштував його в школу. Завдяки феноменальній пам’яті Джузеппе в школі вивчив іспанську, німецьку, мексиканську мови на рівні носія. У 12 років вивчив курс філософії, в 15 років захистив дисертацію. Вивчив богословські науки, почав опановувати східні мови. У 23 роки він прийняв сан і став професором арабської мови у Болонському університеті. Стосовно мандрівок за кордон мушу теж заперечити. Він ніколи не виїздив з Італії. Відмовився від пропозиції Наполеона переїхати в Париж – і позбувся роботи. Не поїхав до Рима на запрошення папи. Падре доглядав за пораненими полоненими і від них вивчав мови. Знав усі мови Європи. Згодом Меццофанті був бібліотекарем Ватиканської бібліотеки. До речі, кардинал не раз зустрічався з Миколою Гоголем, спілкувався з ним російською. – Ясно. От тільки поясни, нащо йому було вивчати мову за ніч? – Кардинал мав обов’язок сповідувати іноземних полонених. Одного разу Меццофанті мав вранці прийняти сповідь від чужоземного злочинця, засудженого до смертної кари. Із поваги до людини (хоч і злочинця), шануючи свій сан, вивчив нову мову за одну ніч.

– Таак, значить ні нас, ні свою посаду блямовні не шанують. А, мо’ Господь кеби не дав? Ги-ги!

http://uahistory.com/topics/language_fun/9396

Метки: мовні забавки
10:11 23.02.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Блавати

Ви носили в петлицях ясно-сині блавати,
Ви плекали у серці до Вкраїни любов.
Ех, стрільці січовії, є за що помирати,
Є за що проливати ворогів наших кров.
Ех, стрільці січовії, є за що помирати,
Є за що проливати ворогів наших кров.


-Ох, як я люблю цей романс! – зітхає Хомівна, – Тільки от стара макітра не доберу, до чого тут “бля, вата”?
-Сонечко, «блавати» – то ж синя волошка (Centaurea cyanus), бо волошки бувають і білими, і рожевими. Блават значить синій від давнього bla^o. У польській bљawat, bљawatek.
-Згадай, колись співали «Коло хати зацвіли блавати» або


Сіяла пшеницю,
вродили блавати,
Ой, кого я вірно люблю,
трудно занехати!


-Красиво. Хто ж це написав?
-Павло Чубинський.
-Автор гімну України?
-Так, Хомівно.
-Ти ба, я читала у спогадах січовиків, що Василь Вишиваний носив завжди блават у петлиці. Так волошки не завжди цвіли.
-Правда. Словом «блават» називали й синій шовк.
-Рано, мать’, вмирати: стільки ж-бо ще не знаю…
-Мо’ так.

http://uahistory.com/topics/language_fun/10262

Метки: мовні забавки
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти