Сообщества

Мне подарили

14:21 19.11.2017
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Лев Лагоріо

Читаю, дивуюсь скромності московитів. «Лагорио Лев Феликсович (9 декабря 1826 — 17 ноября 1905) — один из самых известных русских маринистов».
Лев Лагоріо народився в Феодосії 9 грудня 1826 р. в аристократичній генуезькій сім’ї. Його батько Фелікс Лагоріо (1781—1857), купець, негоціант, масон, віце-консул королівства Обох Сицилій (неаполітанський підданий).
Малювати море, кораблі хлопчик почав дуже рано. 13-річним Лев потрапив до майстерні свого земляка Івана Айвазовського, став його першим учнем. Закінчив Феодосійську гімназію.16-річним юнак за сприяння губернатора Таврії А. Казначеєва, поступив до Імператорської Академії мистецтв, де навчався коштом герцога Максиміліана Лейхтенберзького у пейзажному класі М.Воробйова. Його учителями були А. Зауервейд і М. Воробйов, потім Б. Віллевальде. Народженому в Феодосії юнакові подобалося зображувати море,тому він здійснив мандрівку на військовому фрегаті «Грозящий», а через рік на власному човні плавав Фінською затокою.
У 1850 р. Лагоріо закінчив Академію мистецтв із великою золотою медаллю та званням класного художника I ступеня, що давало право на пенсіонерську поїздку за кордон. Отут і виникло питання російського громадянства, якого Лагоріо не мав. Саме з цієї причини його відправили на Кавказ «для написания тамошних видов».Один із його кавказьких видів купив імператор Микола I. За два роки Лев Лагоріо отримав громадянство і виїхав за кордон. Упродовж семи років він жив і писав у Франції, Італії, Швейцарії, Голландії, був на батьківщині предків. В Італії художник виробив власний почерк, зображуючи незвичайні сторони пейзажів, надаючи цікавості та новизни картинам. Він привіз 30 полотен. «За особливе мистецтво та пізнання в мистецтві» за картини «Фонтан Аннібала в Рокка-ді-Папа біля Рима», «Вид Капо-ді-Монте в Сорренто», «Вид Понтійських боліт», минаючи звання академіка, Лагоріо отримав звання професора пейзажного живопису. Визнання художника академією сприяло популярності майстра серед столичних вельмож. Він отримував замовлення на пейзажі, портрети, але не розбагатів на цьому, бо працював дуже прискіпливо, повільно.
Л. Лагоріо. Український пейзаж. 1862 р. Дружив Лагоріо з нащадком гетьмана Кирила Розумовського – Левом Жемчужниковим.Л. Лагоріо. Козачий роз’їзд. 1874 р. Лев Жемчужников та його друг Лев Лагоріо разом із Олександром Бейдеманом створили «уявний» «портрет» Козьми Пруткова. Разом друзі подорожували Україною.Л. Лагоріо Козаки переходять річку. Два Леви плідно працювали у Стеблеві: вони замалювали красуню липу, флігель і майстерню, де жив і працював Т. Г. Шевченко.
Тоді ж прийшов час кохання та одруження з українкою славного полковницького козацького роду Оленою Лубни-Герцик. У них народилася співуча донечка Ольга, яка згодом закінчила Петербурзьку консерваторію, співала в Маріїнському театрі. Від того часу Лагоріо з родиною кожне літо проводив у Криму, в своєму будинку та майстерні в Судаку. Був кореспондентом у російсько-турецькій війні 1877—1878 рр., залишив полотна цих драматичних подій.
Крим, неповторний дух Таврії став основною темою митця; перший учень Айвазовського став представником кіммерійської школи живопису. Лев Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, України, — «Алушта», «Золотий Ріг» відомі скелі Симеїза — скелі Монах, Діва та Кішка. З роками почало здавати здоров’я, тому художник змінив оксамитові пензлі на ніжну поезію акварелі. На двох акварельних листівках Лев Лагоріо показав знамените Ластівчине гніздо.«Ластівчине гніздо в Криму біля Ай-Тодора» (1901) увічнило напівзруйновану будівлю дерев’яної дачі на скелі, що належала генералові, важко пораненому в час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. На другій листівці зображена дача третьої володарки скелі – москвички Рахманової. За цей час дачу перебудували; вона стала білосніжною з червоною черепицею. Художник радів, що і в Криму є споруда подібна до знаменитого будинку Торквато Тассо, в Сорренто.
Радісно було, що в родині цікавилися живописом: дві дочки двоюрідного брата Олександра Лагоріо (відомого петрографа) брали у Лева Феліксовича уроки живопису. Згодом вони стали професійними художницями: Аделаїда (1886-1976) мініатюристкою, Марія Ісцельонова (Лагоріо) (1893 – 1979) художницею-реставратором.
Помер 77-річний Лев Лагоріо 17 листопада 1905 р. в Петербурзі.
Феодосійський краєзнавчий музей має назву «Дім Лагоріо».

http://uahistory.com/topics/famous_people/9611

Метки: видатні люди, Лев Лагоріо
11:09 14.11.2017
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Герой оди Котляревського

– Так, кажеш помер Іван Петрович на сімдесятому році? А написав усього три твори? – приступає до мене Хомівна.
– Якщо бути точною, не три, а чотири, – знехотя відбиваюсь.
-І що це за четвертий твір? Чому не знаю?
– Бачиш, 1804 року Іван Котляревський написав «Пісню на Новий 1805 рік пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну».
– Ага, таки цьомкнув «туфлю папі», поклонився ліжкопартнеру, пробач, спонсору!
– Яка ж ти, сусідонько, радикалка! Рід Куракіних походить від литовського князя Гедиміна.
– А це ж «брильянтовий князь»? Той, який своєю золотою каретою, брильянтовими ґудзиками доводив до екстазу Париж?
– Ні, Хомівно, то Олександр Куракін, рідний брат Олексія.Так він виховувався разом з цесаревичем Павлом Петровичем, майбутнім імператором Павлом. Він, вічний холостяк, змальований нашим Володимиром Боровиковським.
– Олексій Куракін – прототип героя роману “Війна і мир” князя Василя Куракіна. Олексій Борисович був генерал-губернатором Гетьманщини (1802—1807).
Разом із дружиною Наталією (уроджена Головіна)цей гордий фаворит двох імператорів любив дарувати людям добро. Без фальшивих промов і перерізання стрічечок він вкладав власні кошти у справи, наприклад, такі:
– відкриття «будинку для виховання бідних шляхтичів» у Полтаві, де навчалися майбутній математик М. Остроградський і художник А. Мокрицький, а на посаді наглядача з 1810 по 1835 рік тут працював Іван Петрович Котляревський;
– перших гімназій у Полтаві та Чернігові, першого технічного училища в Чернігові;
– генерал-губернатор у 1805 році створив у Полтаві теплицю, яка нагадувала сонячний колектор для нагріву води, але всередині були рослини та робоча зона. Там вирощували лікарські рослини для забезпечення ним же відкритої державної аптеки в Полтаві;
– будівництво каналу на р. Остер;
– створення в Полтаві міського саду, частину якого генерал-губернатор отримав від Семена Михайловича Кочубея, а іншу — купив сам і подарував місту.
– Слухай, так цей князь скільки зробив для народу, що заслужив оду… Нам би таких.

джерело

Метки: видатні люди, Олександр Куракін
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти
MAIL.ONLINE.UA
Устали от спама и рассылок?
Нужен бесплатный и надежный почтовый ящик?
Зарегистрируйтесь сейчас.
Это займет у вас не больше 2 минут.
СОЗДАТЬ ПОЧТОВЫЙ ЯЩИК
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!