Євген Гребінка, Ісак Дунаєвський, Історичні події, англ., анекдот, віншаванне, вітання, Валерия Яковенко, Василь Стус, видатні люди, видатні українці, Владислав Городецький, для Альберта, для Гели, Дмитро Павличко, забобони, иронические стихи, Казимир Малевич, Календар, козацькі рецепти, Королева бензоколонки, Кращі вірші великих поетів.Василь Стус, Кращі вірші великих поетів.Ліна Костенко, Ліна Костенко, Лагідна українізація, любимая музыка, лютий, математика, Микола Луків, Микола Руденко та Ліна Костенко-історія кохання, мовні забавки, народний календар, Олександр Вертинський, Олександр Олесь, поліглот, посмiшка, Посмішка, прикмети, сало, свекруха, Серж Лифар, Тарас Шевченко, Тетяна Чорновіл, українська кухня, Українська мова, українське танго, усмішка, цитата дня, чорний гумор, Юрій Фоменко

Сообщества

Мне подарили

17:14 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Майк Йогансен: "У царстві тіней буду розмовляти українською..."

Хлопчик із химерним іменем Майк Йогансен народився 28 жовтня 1895 року у Харкові. Батько його Гервасій Йоганнсен (прізвище писалося з подвоєнним Н) – небагатослівний викладач німецької мови, його дід – волосний писар із с. Екау недалеко Мітави (Латвія). Не кохання поєднало батьків: просто татко не хотів іти до армії, тому спішно одружився, завів дітей. Взаємоповага, піклування про сім’ю породили кохання.
Мати Михася Ганна Федорівна Крамаревська (звідси псевдонім поета – М.Крамар) заворожувала дітей оповідями про славних старобільських пращурів-козаків. Серед них козак Грицько Скараний 12 разів тікав із турецької неволі. У полоні познайомився з Мігелем Сервантесом, втікачі стали побратимами. Загинув Грицько, посаджений на криваву палю. Його син, теж Грицько, пішов рятувати батька, а звільнив із турецької неволі Андреа, рідну сестру Сервантеса. Іспанка вийшла заміж за визволителя і зажила в Україні.
Літературознавці з «компетентних органів» цікавилися «німецькістю» прізвища Майка Гервасійовича, навіть пропонували змінити. Майк Йогансен же ніколи не йшов на компроміси, у анкетах, зазначаючи національність, тупо писав – німець.
У родині було четверо дітей: два хлопчики та дві дівчинки, усім їм початкову освіту давав батько. Майкові татусь загадував читати «Фауста» Гете в оригіналі. Михась мріяв про подорожі, вивчав мови, знав усі мови Європи. Свій перший вірш написав, ні, вирізав ножем на дверях льоху. То був твір німецькою мовою про старість і смерть. У «Автобіографії» Йогансен писав, що в гімназії учив тільки математику, знання з інших наук давало читання книжок. Уже у гімназії уклав збірку із поезій німецькою та російською мовою й усі купно спалив. Не пив, не курив і не знав жінок. Обожнював футбол, хоч був невисоким і слабосилим.
Вперше українською завіршував студентом Харківського університету. Готуючись до випускних іспитів, Майк переїхав учителювати до Полтави, де прожив у неопалюваній хаті сувору зиму. На час закінчення вишу (1917) він володів англійською, німецькою, французькою, знав старогрецьку й латину, скандинавські та слов’янські мови. Українською Йогансен почав писати з 1918 року, коли згасла надія на державність.
У час першого «голодомору інтелігенції України» (1918 – 1922) Майк разом із батьком саджали лушпиння картоплі, тільки цим і живилися: троє із шести (батько, брат і сестра) померли, тому й виткалися гіркі слова:
Сій же.
Пазурями землю копай,
Лушпайа
Сій бараболі –
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.
1921
Втім важкі часи не завадили поетові одружитися, присвятити коханій першу збірку «Д’горі» (1921) і скласти колискову для сина Віктора.

Згодом Майк зняв присвяту в усіх наступних виданнях, а син жив із бабусею, Ганною Федорівною Йогансен. Освіту Майк мав енциклопедичну, невпинно поглинав нові знання та інформації, про Йогансена говорили: «з Майка був до біса здібний лінгвіст, але стільки ж обдарований він був і для сприйняття технічних знань… в той же час будучи пристрасним спортсменом майже з усіх видів спорту». Особливо любив полювання, теніс, більярд і романчики з художницями. Мисткиня Алла Гербурт стала його другою дружиною.
Народилася вона 27 грудня 1901 року в Харкові в сім’ї інженера-технолога, професора Харківського технологічного інституту Вікентія Гербурта-Гейбовича. Батько походив із польської шляхти, мама — з родини сільського вчителя. У Харківському художньо-промисловому інституті Алла Гербурт навчалася в класі Івана Падалки. Коли вони познайомилися, Алла української мови не знала, листувалися вони російською мовою. Згодом дівчина почала писати дитячі твори та ілюструвати їх. Йогансен кожного року видавав по збірці поезій, започаткував «химерну прозу» своїм романом «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», повістю «Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію», який ілюструвала дружина; став засновником вітчизняного нарису, а ще… написав праці з теорії літератури, уклав граматики і словники, переклав із усіх європейських мов; брав участь у складанні українського правопису 1928 року. На мовній конференції з прийняття правопису Йогансен оголосив доповідь про те, щоб бути далі від Кремля, від зросійщення, треба українцям перейти на латинку. Цей виступ – заявка на розстріл. Відчуваючи тінь залізних крил мертвого крижня сталінізму, у розпалі атеїзму і виховання павликів морозових, Майк написав:
Гей, єднайтесь, пацани усіх країв,
Утріть носи собі й своїм батькам…
Ви знаєте, хто ми й чого вам треба,
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.
Нарешті Майк мав власне (хоч кооперативне) житло: 3 кімнати (без кухні) у будинку «Слово». Алла хотіла дітей, Майк, був проти, але 15 серпня 1929 року у них народився син Гайочок. Жити б, любити б, але Алла закохалася у Михайла Бойчука. Обоє одружені, мали дітей, але кохання сильніше. Майк дуже переживав розрив з Аллою. У січні 1936 р. писав своєму другові Миколі Бажану в Київ: «З жінкою розійшлися ми остаточно. Так сказать, назавжди. Жаліти мене не треба. Я не з таких, кого жаліють. Я курю». Переживав, що Бойчук не пішов із родини, що Алла очікувала дитину. 25 листопада 1936 р. Бойчука арештували, а 10 грудня в Алли Гербурт народилася дочка, яку вона назвала на честь матері Михайла Ганною. Тоді Йогансен знайшов собі забавку: як запеклий мисливець, він у квартирі голосно сурмив, бігав разом із собаками, набивав набої, готуючись до полювання. А жив над Тичиною і той не дуже радів «полюванню». Зрештою, вони з Тичиною помінялися квартирами. А ще Майк одружився втретє. Йогансен писав:
Ах, життя моє – кругле, як м’яч,
Пружне й палюче – як любов.
Палай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
Майк був одним із трьох найкращих харківських більярдистів і став королем більярду, тому мав позачерговий безкоштовний вхід до клубу у Харкові. А сталося це так. У день відкриття письменницького клубу більярдистів бажаючому треба було зіграти в американку «на викидку»: той, хто переграє В. Маяковського, оголошувався королем більярду. Маяковський переграв усіх бажаючих. Володимир Сосюра вибіг із клубу зі сльозами на очах і наткнувся на Майка Йогансена. Щирий безпосередній Володька поплакався другові.
У цей час Маяковський запропонував фору в чотири кулі, але бажаючих встати на ґерць не було. І раптом зайшов Майк Йогансен. Він відмовився від фори і запропонував битися на рівних. Домовилися грати на ганьбу з контрою: якщо в перших двох партіях трапиться нічия, грати третю. Кинули монетку, починати випало Йогансену. Він вдало розбив пірамідку і почав заганяти кулі в лузи. Ніхто не наважувався розмовляти, чути було лише стукіт кия. Маяковський спокійно пив пиво «Нова Баварія» з солоними сухариками. Йогансен виграв партію.
Маяковський не розраховував зустріти гідного суперника. Він примружився, прицілився, розбив пірамідку і теж зіграв блискуче – жодного удару для Йогансена. Виграш мала вирішити контра. Маяковський починав третю партію. Він замовив ще пляшку пива, запропонував партнеру випити, але Йогансен відмовився експромтом:
«Хто шукає сили в «Новій Баварії»,
тому загрожують аварії».
Маяковський впевнено розпочав вирішальну партію і раптом … промазав! Йогансен схопив кий і відігрався. Однак на четвертій несподівано помилився. Тепер уже відігрався Маяковський. Після кількох взаємних відіграшів Йогансен поклав ще дві кулі і виграв. Майк у захваті стрибав навколо столу і щось вигукував, але, пам’ятаючи про закони гостинності, запропонував партнеру реванш.
Гра була на ганьбу, тому поет-трибун заліз під більярдний стіл, звідки голосно і виразно продекламував пушкінську «Пташку божу». До речі, за спогадами Гнєдича саме в Україні О. Пушкін почув вираз «ластівка «пташка Божа».
Так Майк Йогансен став королем більярду.
Микола Шеремет назвав Йогансена «останнім із могікан» романтизму і виніс вирок: «Ми вважаємо за злочин і реакційність писати такі вірші сьогодні». Слово «злочин» сказано – і мертвий крижень злапав творця.
Пізньої ночі 18 серпня 1937 р. у харківській квартирі на вул. Червоних письменників, 5 було арештовано Йогансена, як «члена антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу». На допитах поет нікого не топив, не приховував своїх поглядів: «я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади». 28 жовтня Майк мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня «на честь 20-ї річниці Великої революції» Майка Йогансена розстріляли. «У царстві тіней буду розмовляти українською,» – сказав Майк перед розстрілом.

http://uahistory.com/topics/famous_people/7050

Метки: видатні люди, Майк Йогансен
14:21 19.11.2017
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Лев Лагоріо

Читаю, дивуюсь скромності московитів. «Лагорио Лев Феликсович (9 декабря 1826 — 17 ноября 1905) — один из самых известных русских маринистов».
Лев Лагоріо народився в Феодосії 9 грудня 1826 р. в аристократичній генуезькій сім’ї. Його батько Фелікс Лагоріо (1781—1857), купець, негоціант, масон, віце-консул королівства Обох Сицилій (неаполітанський підданий).
Малювати море, кораблі хлопчик почав дуже рано. 13-річним Лев потрапив до майстерні свого земляка Івана Айвазовського, став його першим учнем. Закінчив Феодосійську гімназію.16-річним юнак за сприяння губернатора Таврії А. Казначеєва, поступив до Імператорської Академії мистецтв, де навчався коштом герцога Максиміліана Лейхтенберзького у пейзажному класі М.Воробйова. Його учителями були А. Зауервейд і М. Воробйов, потім Б. Віллевальде. Народженому в Феодосії юнакові подобалося зображувати море,тому він здійснив мандрівку на військовому фрегаті «Грозящий», а через рік на власному човні плавав Фінською затокою.
У 1850 р. Лагоріо закінчив Академію мистецтв із великою золотою медаллю та званням класного художника I ступеня, що давало право на пенсіонерську поїздку за кордон. Отут і виникло питання російського громадянства, якого Лагоріо не мав. Саме з цієї причини його відправили на Кавказ «для написания тамошних видов».Один із його кавказьких видів купив імператор Микола I. За два роки Лев Лагоріо отримав громадянство і виїхав за кордон. Упродовж семи років він жив і писав у Франції, Італії, Швейцарії, Голландії, був на батьківщині предків. В Італії художник виробив власний почерк, зображуючи незвичайні сторони пейзажів, надаючи цікавості та новизни картинам. Він привіз 30 полотен. «За особливе мистецтво та пізнання в мистецтві» за картини «Фонтан Аннібала в Рокка-ді-Папа біля Рима», «Вид Капо-ді-Монте в Сорренто», «Вид Понтійських боліт», минаючи звання академіка, Лагоріо отримав звання професора пейзажного живопису. Визнання художника академією сприяло популярності майстра серед столичних вельмож. Він отримував замовлення на пейзажі, портрети, але не розбагатів на цьому, бо працював дуже прискіпливо, повільно.
Л. Лагоріо. Український пейзаж. 1862 р. Дружив Лагоріо з нащадком гетьмана Кирила Розумовського – Левом Жемчужниковим.Л. Лагоріо. Козачий роз’їзд. 1874 р. Лев Жемчужников та його друг Лев Лагоріо разом із Олександром Бейдеманом створили «уявний» «портрет» Козьми Пруткова. Разом друзі подорожували Україною.Л. Лагоріо Козаки переходять річку. Два Леви плідно працювали у Стеблеві: вони замалювали красуню липу, флігель і майстерню, де жив і працював Т. Г. Шевченко.
Тоді ж прийшов час кохання та одруження з українкою славного полковницького козацького роду Оленою Лубни-Герцик. У них народилася співуча донечка Ольга, яка згодом закінчила Петербурзьку консерваторію, співала в Маріїнському театрі. Від того часу Лагоріо з родиною кожне літо проводив у Криму, в своєму будинку та майстерні в Судаку. Був кореспондентом у російсько-турецькій війні 1877—1878 рр., залишив полотна цих драматичних подій.
Крим, неповторний дух Таврії став основною темою митця; перший учень Айвазовського став представником кіммерійської школи живопису. Лев Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, України, — «Алушта», «Золотий Ріг» відомі скелі Симеїза — скелі Монах, Діва та Кішка. З роками почало здавати здоров’я, тому художник змінив оксамитові пензлі на ніжну поезію акварелі. На двох акварельних листівках Лев Лагоріо показав знамените Ластівчине гніздо.«Ластівчине гніздо в Криму біля Ай-Тодора» (1901) увічнило напівзруйновану будівлю дерев’яної дачі на скелі, що належала генералові, важко пораненому в час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. На другій листівці зображена дача третьої володарки скелі – москвички Рахманової. За цей час дачу перебудували; вона стала білосніжною з червоною черепицею. Художник радів, що і в Криму є споруда подібна до знаменитого будинку Торквато Тассо, в Сорренто.
Радісно було, що в родині цікавилися живописом: дві дочки двоюрідного брата Олександра Лагоріо (відомого петрографа) брали у Лева Феліксовича уроки живопису. Згодом вони стали професійними художницями: Аделаїда (1886-1976) мініатюристкою, Марія Ісцельонова (Лагоріо) (1893 – 1979) художницею-реставратором.
Помер 77-річний Лев Лагоріо 17 листопада 1905 р. в Петербурзі.
Феодосійський краєзнавчий музей має назву «Дім Лагоріо».

http://uahistory.com/topics/famous_people/9611

Метки: видатні люди, Лев Лагоріо
11:09 14.11.2017
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Герой оди Котляревського

– Так, кажеш помер Іван Петрович на сімдесятому році? А написав усього три твори? – приступає до мене Хомівна.
– Якщо бути точною, не три, а чотири, – знехотя відбиваюсь.
-І що це за четвертий твір? Чому не знаю?
– Бачиш, 1804 року Іван Котляревський написав «Пісню на Новий 1805 рік пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну».
– Ага, таки цьомкнув «туфлю папі», поклонився ліжкопартнеру, пробач, спонсору!
– Яка ж ти, сусідонько, радикалка! Рід Куракіних походить від литовського князя Гедиміна.
– А це ж «брильянтовий князь»? Той, який своєю золотою каретою, брильянтовими ґудзиками доводив до екстазу Париж?
– Ні, Хомівно, то Олександр Куракін, рідний брат Олексія.Так він виховувався разом з цесаревичем Павлом Петровичем, майбутнім імператором Павлом. Він, вічний холостяк, змальований нашим Володимиром Боровиковським.
– Олексій Куракін – прототип героя роману “Війна і мир” князя Василя Куракіна. Олексій Борисович був генерал-губернатором Гетьманщини (1802—1807).
Разом із дружиною Наталією (уроджена Головіна)цей гордий фаворит двох імператорів любив дарувати людям добро. Без фальшивих промов і перерізання стрічечок він вкладав власні кошти у справи, наприклад, такі:
– відкриття «будинку для виховання бідних шляхтичів» у Полтаві, де навчалися майбутній математик М. Остроградський і художник А. Мокрицький, а на посаді наглядача з 1810 по 1835 рік тут працював Іван Петрович Котляревський;
– перших гімназій у Полтаві та Чернігові, першого технічного училища в Чернігові;
– генерал-губернатор у 1805 році створив у Полтаві теплицю, яка нагадувала сонячний колектор для нагріву води, але всередині були рослини та робоча зона. Там вирощували лікарські рослини для забезпечення ним же відкритої державної аптеки в Полтаві;
– будівництво каналу на р. Остер;
– створення в Полтаві міського саду, частину якого генерал-губернатор отримав від Семена Михайловича Кочубея, а іншу — купив сам і подарував місту.
– Слухай, так цей князь скільки зробив для народу, що заслужив оду… Нам би таких.

джерело

Метки: видатні люди, Олександр Куракін
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти