Сообщества

Мне подарили

13:06 21.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
08:15 20.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
18:15 19.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Яблука Симиренка

29 грудня 1891 р. народився Володимир Левкович Симиренко, український учений-садівник, селекціонер, помолог, один із перших агроекологів.
Його батько Левко Платонович Симиренко. успадкував усе краще в родині. З дитинства закоханий у батьківський сад, мріяв стати біологом. Левко закінчив гімназію Одеси, де уславився любов’ю до природничих наук, віртуозною грою на роялі та прекрасним голосом. 1873 року він став студентом Київського університету. На жаль, пильна увага поліції до народовольця змусила Симиренка перевестися на навчання до Одеси, а там після обшуку, реквізиції власної бібліотеки й листування уже під конвоєм складав випускник іспити. Далі висилка у маєток батьків, знову – трус і Лук’янівська тюрма Києва. А звідти 1879 року українця чекав шлях на білі ведмеді.
Уже в дорозі Симиренка догнала звістка про надання йому ступеня кандидата природничих наук. На чужині, у Красноярську, козакові пахли яблука. На замовлення золотопідприємця Кузнєцова Левко Симиренко розвів оранжереї, де плекав виноград, ананаси, троянди, орхідеї й камелії. Вперше в Сибіру український учений почав вирощувати покривні карликові сади. Симиренком було закладено у Красноярську парк, що і сьогодні є прикрасою та гордістю міста.
Прийшла вістка, що страчено зятя Семена Яхненка – Андрія Желябова, що обидва городищенські заводи були продані на злам (вони знаходилися на орендованій землі). Вартові закону не залишали вченого в спокої. Його звинуватили у приналежності до групи “Червоний хрест” і на рік запроторили до камери-одиночки, там Левко захворів на тиф і мало не переставився. Згодом його на два роки вислали до Іркутської губернії, де він зустрів свою долю: польська революціонерка Арнольда Грушевська стала дружиною Симиренка. Молоді переїхали на висилку до Курська і, нарешті, у рідний Мліїв під гласний нагляд поліції.
Тут Левко Платонович заклав найкращий не тільки в Росії, а й у Європі маточний колекційний сад і школу садівників. Сюди приїздив Чехов і скупенький Антон Павлович отримав чималу колекцію троянд для своєї дачі в Ялті. Імениті сановники, члени царської родини зверталися до Левка Симиренка за порадами. Мліївський сад нараховував 900 сортів яблунь, 839 – груш, 350 – вишень та черешень, 165 – аґрусу, 84 – слив, 54 – горіхів, 36 – жорделів /абрикосів-дичок/, 115 – броскви /персиків/ і 937 – троянд. Тут Левко разом із братом вивів сорти яблунь Ренет Симиренка, присвячений пам’яті батька; Пепін Рібстон, Ренет Баумана. Найпершими помічниками Симиренка були його дружина, обидва сини, дочка. Коли вченому дозволили виїздити за межі маєтку, він вивчав сади Криму, Кавказу, що дало матеріал для книги “Кримське промислове плодівництво”. Досліджуючи помологію, науку про сорти плодових і ягідних культур, Симиренко видав унікальний тритомний підручник «Помологія», заснував новий виробничий напрямок цієї науки. 1894 року Французьке помологічне товариство вручило Левку Платоновичу найвищу нагороду – Велику Золоту медаль, а наступного року обрало своїм почесним членом. 1916 року Московська академія звернулася до вченого із пропозицією очолити там кафедру, але Симиренко відмовився працювати на чужині.
А далі – у рамках зачистки України від її еліти у 1919 р. у Києві за загадкових обставин загинули молодші брати Левка Платоновича – Микола й Олекса. І як тут не згадати долю Миколи Леонтовича!? У Різдвяну ніч 1920 року, коли вчений писав останні сторінки своєї великої книги, куля бандита смертельно поранила 65-річного Левка Симиренка в його власній хаті. Після пострілу вбивці увірвалися через вікно до кімнати, зняли з умираючого вченого куртку, перевернули усе догори дном, імітуючи крадіжку. У селі були відомі імена злочинців, але ніхто їх не переслідував і дожили вони до глибоких літ.
Одразу ж більшовицька влада націоналізувала хутір, сади, школу. Було знищено архів генія садівництва, його ділова документація, бібліотека. 28-річний Володимир Левкович заступив батька.Він навчався в Києві у гімназії на вул. Коцюбинського, 12; випускник сільськогосподарського факультету Київської політехніки – очолив Мліївську дослідну станцію. Згодом став професором Уманського сільгоспінституту, 1930-го року – організатором і директором Українського науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур /першого в Союзі/.
Володимир Симиренко мав конфлікт із Мічуріним, тому один із московських мічурінців доніс на українця. У цей час сімя жила в Китаєвому. Напередодні Різдва влада влаштувала ніч трусу, знищила унікальну наукову бібліотеку, родинний архів. Володимир Симиренко 1933 року він був арештований за участь у «антирадянській шкідницькій організації» і провів одинадцять місяців у камері смертників.
Листопад 1933 — кінець грудня 1937 — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії.
1938 — заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 року 47-річний професор засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання В. Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська.
Радянська влада ненавиділа Симиренків. На Платоновому хуторі у 1858 р. родина побудувала Свято-Троїцький храм. Біля храму – родинне кладовище. Поховання зрівняли з землею; з храму зробили будинок культури; сцена постала на місці поховань родини. Біля огорожі могила Левка Симиренка, навпроти неї поставили туалет.
Циркуляри влади заборонили пропагувати симиренківську школу садівництва; праці Симиренків вилучалися з видавництв і бібліотек; ренет Симиренка повеліли іменувати “Зеленка Вуда”; цвинтар і родинна церква у Млієві, поховання на Аскольдовій могилі були сплюндровані.
Та яблуко від яблуні недалеко котиться… Дружина Володимира Симиренка, Марія Демидівна, забрала сина й дочку, ховалася по селах, потім пішки добралися до Західної Європи, перебували у таборах інтернованих. Доводилося жебракувати. У Бельгії та Франції їх врятувало прізвище. Діти одержали в Європі престижну високу освіту.
Доля закинула Олексу Володимировича до Канади, він став доктором наук, професором Невадського, Міннесотського та Пенсильванського університетів, автором багатьох праць із політології.
Його сестра Тетяна Симиренко – Торп народилася 1926 року на уславленому Платоновому хуторі під Черкасами, саме вона пронесла через усі роки вузлик із листуванням батька. Поліглот, працювала радником-експертом із питань економіки у Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків. Не раз була у складі урядових делегацій. Із далекої Канади приїздила в Україну Тетяна Симиренко, повертаючи славні імена рідних.

http://uahistory.com/topics/famous_people/11365

Метки: Яблука Симиренка
09:18 15.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Софія Перовська

13 вересня 1853 р. у Петербурзі народилася праправнука гетьмана Кирила Розумовського, Софія Перовська.
Графиня Софія, праправнука останнього гетьмана України Кирила Розумовського, була стримана, навіть сувора, мала ніжну душу, була відданим другом. Вона і зовні була приваблива: маленька, граціозна, виглядала молодше своїх літ, дзвінко сміялась. Одягалась скромно, носила завжди темне плаття, лише піклувалась, щоб неодмінно був білий комірець. Коли її розшукувала влада, поліції були роздані прикмети: «Блондинка, малого зросту, лице красиве, брови темні, має малоросійський акцент».
Бунтарка Софійка серед дітей була найменшою, улюбленицею, але принесла найбільше страждань для своєї сім’ї та матері. Спочатку Софія Перовська брала участь у «ходінні в народ», вела пропаганду серед петербурзьких робітників. Бажаючи бути чимось корисною людям, вона закінчила фельдшерські курси в Сімферополі. Диплом їй вручав цар Олександр II.
З своїм коханим, невінчаним чоловіком Андрієм Желябовим, вона мріяла: ми будемо жити довго, поселимось в Криму, будемо орати землю, читати «Тараса Бульбу». Та вони обрали шлях боротьби, а не тихого існування, і Желябов натхненно співав гайдамацьку пісню: «Гей, не дивуйтесь, добрії люди, що на Вкраїні повстало…».
Вона не була прибічницею терору. Але коли партія «Народна воля» стала на цей шлях, Софія Перовська взяла активну участь в її діяльності. Після першого невдалого замаху на царя, після арешту Желябова, котрий всім керував, Софія зі сліпою впертістю закоханої людини продовжувала підтримувати свого чоловіка, очолила переслідування вибухами Олександра ІІ.
Революційна діяльність Софії зруйнувала родину батьків. Батько Лев Миколайович змушений був покинути пост губернатора Санкт-Петербурга, запив, проциндрив усі свої статки. Рятуючи дітей і залишки великого майна, Варвара Степанівна, мати Соні-максималістки, залишила свого чоловіка назавжди. Вона викупила у свого чоловіка маєток Приморське під Севастополем, віддала взамін усю свою батьківську спадщину та разом із сім’єю молодшого сина Василя Львовича переїхала туди.
Це сталося 1 березня 1881 року. Сподіваючись звільнити заарештованих товаришів після царевбивства, Софія могла виїхати за кордон, але не покинула Петербург. 10 березня 1881 опізнана, арештована і віддана суду. Обвинувачем на ньому виступив друг її дитинства М. В. Муравйов. 28 березня Перовська й Желябов вислухали вирок суду.
«Я зовсім не проклинаю своєї долі, стрічаю її зовсім спокійно, бо давно знала, що так станеться. І справді, дорога моя Матінко, вона не зовсім така сумна. Я жила так, як була в силі. Дожидаю спокійно цього, що мені грозить…..» – писала 27-річна Софія Перовська у прощальному листі.
Перед стратою 3 квітня вони поцілувались. Їх прилюдно повісили в Санкт-Петербурзі та потай закопали на віддаленому кладовищі біля могил самогубців. Таємний похорон охороняла поліція і… козацька сотня.
Сім’я Перовських потрапила в опалу. За матір’ю встановили поліцейський нагляд, знайомі та родичі їх цуралися, тому пропозиція графа Юрія Васильовича Попова, власника Василівки, переїхати на Запоріжжя була вчасна та доречна. З 1899 року Василь Львович став управляючим маєтку Попова. Разом із ним до Василівки переїхала його родина, мати. 1904 року Варвара Степанівна померла в своїй кімнаті: в аскетичній оселі з ліжком, кріслом і столиком був єдиний портрет коханої доньки – «народниці» – Софії.
На одному із кладовищ міста Василівки, що під Запоріжжям, є малопомітна надгробна плита з надписом: «Варвара Степанівна Перовська (8.01.1822 –24.06.1904), а поряд – величезна кам’яна брила, є легенда, що батько привіз прах дочки й тут таємно поховав Соню.

http://uahistory.com/topics/famous_people/11322

Метки: Софія Перовська
12:35 14.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
08:20 13.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
13:46 10.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Кір Буличов

– Вот я гаварю: «Какая разніца? Ви балакаєте на укрАинском, я гаварю па-русскі. Ми жи панімаєм друг-друга», – правила своє Софочка.
– Та не хочу я чути вашого «какая разніца?», скільки ми через це втратили, які таланти стали донорами московської культури! – не стрималася я.
– От-от, я сьогодні читала про правнука Кирила Розумовського, який талант Олексій Толстой, а став російським письменником, – підхопила Хомівна.
– Та хіба тільки Олексій Толстой?! Кожний день нам подає імена українських втрат… Скажімо, всі дивилися мультфільм “Таємниця третьої планети”, «Гостя з майбутнього».
– Дак ета наш Кір Буличов написал, – вставила Софочка.
– Ваш? А як його справжнє прізвище?
– Как? Буличов…
– Е, ні, сусідонько. Справжнє ім’я письменника — Ігор Всеволодович Можейко народився 18 жовтня 1934 року в Москві. Батько Ігоря – український шляхтич, мати – дочка офіцера. З дитинства хлопчик мріяв про мандри, для цього вивчав мови. Після школи, юнак вступив на факультет іноземних мов у педінститут Москви. Потім Ігор Можейко працював у Бірмі кореспондентом і перекладачем. Почав писати нариси для журналів «Азія і Африка», «Вокруг света». А далі – аспірантура Інституту сходознавства, захист кандидатської, докторської. Його наукові праці пов’язані з історією Азії. І раптом у 30 років серйозний учений Можейко Ігор Всеволодович захопився фантастикою, яку керівництво Інституту Сходознавства вважало несерйозним заняттям. А як звільнять? От і скомпонував Ігор собі псевдонім з імені дружини й дівочого прізвища матері – “Кирил Буличов”, згодом імя скоротили – “Кір” (не назва хвороби!). Так до 1982 року ховався від слави, перекладав на російську мову фантастичні твори американських письменників, написав більше 20 сценаріїв. Не забули «Через терни до зірок»? Помер Кір Буличов 5 вересня 2003 в Москві у віці 68 років від важкої онкологічної хвороби.
– А якби була Україна, то українець би говорив рідною мовою і творив би для свого народу. Тому я прошу не вживати цей вираз «какая разніца»

http://uahistory.com/topics/famous_people/11297

Метки: Кір Буличов
13:44 09.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
11:21 08.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Посмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: Посмішка
11:38 07.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Оксани Фениної.

Метки: цитата дня
11:38 06.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

ААААА!
Хтось запустив рекламну кампанію в Україні, тролять політиків)

https://www.facebook.com

Метки: усмішка
10:48 06.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
10:23 05.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цікаво знати: назви родинних зв’язків у сім’ї...або хто є хто з родичів

© facebook
  • Чоловік — чоловік по відношенню до жінки, з якою одружений
  • Дружина — жінка по відношенню до чоловіка, з яким перебуває у шлюбі
  • Свекор — батько чоловіка
  • Свекруха — мати чоловіка
  • Тесть — батько дружини
  • Теща — мати дружини
  • Дівер — брат чоловіка
  • Шурин — брат дружини
  • Зовиця — сестра чоловіка
  • Своячка — сестра дружини
  • Свояк — чоловік своячки
  • Зять — чоловік дочки, чоловік сестри, чоловік зовиці
  • Сноха — дружина сина по відношенню до батька
  • Невістка — дружина брата, дружина сина для його матері, дружина одного брата по відношенню до дружини іншого брата; вживається також замість невістка, зовиця, своячка
  • Сват — батько одного з подружжя по відношенню до батьків іншого
  • Сваха — мати одного з подружжя по відношенню до батьків іншого
  • Дід (дідусь) — батько батька або матері. Бабуся (бабця) — мати батька або матері.
  • Двоюрідний дід — дядько батька або матері. Двоюрідна бабуся — тітка батька або матері.

© facebook

  • Онук (онучка) — син (дочка) дочки або сина по відношенню до діда або бабусі.
  • Відповідно двоюрідний онук (онучка) — син (дочка) племінника або племінниці.
  • Племінник (племінниця) — син (дочка) брата або сестри (рідних, двоюрідних,
  • троюрідних). Відповідно дитина двоюрідного брата (сестри) — двоюрідний племінник, троюрідного брата (сестри) — троюрідний племінник.
  • Внучатий племінник (племінниця) — онук (онучка) брата або сестри.
  • Дядько (дядько, дядечко) — брат батька або матері, чоловік тітки.
  • Тітка (тітка, тіточка) — сестра батька або матері по відношенню до племінникам. Дружина дядька по відношенню до його племінників.
  • Єдиноутробні (брат, сестра) — мають спільну матір. Єдинокровні (брат, сестра) — мають спільного батька, але різних матерів. Зведені (брат, сестра) — є братом (сестрою) по вітчиму або мачусі.
  • Двоюрідний брат — родич по дідові або бабусі з дітьми їх синів і дочок. Троюрідний брат — син двоюрідного дядька або двоюрідної тітки.
  • Двоюрідна сестра — дочка рідного дядька або рідної тітки. Троюрідна сестра — дочка двоюрідного дядька або двоюрідної тітки.
  • Кум, кума — хрещений батько і мати по відношенню до батьків хрещеника і один до одного.
  • Мачуха — дружина батька по відношенню до його дітей від іншого шлюбу, нерідна мати. Вітчим — чоловік матері по відношенню до її дітей від іншого шлюбу, нерідний батько.
  • Пасинок — нерідний син одного з подружжя, що доводиться рідним іншому.
  • Пасербиця — нерідна дочка одного з подружжя, що приходить рідною іншому.
  • Прийомний батько (мати) — що усиновили, удочерили когось. Прийомний син (дочка) — усиновлені, удочерені кимось.
  • Прийомний зять (приймак) — зять, прийнятий в сім’ю дружини, живе в будинку дружини.

Метки: назви родинних зв'язків у сім'ї
10:20 05.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Цитати українською.

Метки: цитата дня
10:48 04.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Козацькі рецепти української кухні

Як приготувати потапці

Смачна і легка у приготуванні страва. Українські перекази говорять, що потапці були дуже популярною стравою на Запорізькій Січі.

Інгредієнти:

  • 1 кг житнього хліба;
  • 200 г сала;
  • 1 головка часнику.

Приготування:

Нарізаємо хліб тоненькими скибками і натираємо скоринку часником. Розтоплюємо сало на сковороді і обсмажуємо хліб з обох сторін до золотистого кольору. До столу подаємо зі шматочками сала.

Козацькі страви

Готуємо вергуни

Як Ти вважаєш, козаки полюбляли солодощі? Ну звісно ж, полюбляли. Вергуни — просте, але дуже смачне печиво. Готували його зазвичай дівчата і частували хлопців на вечорницях, або ж на свята.

Інгредієнти:

  • 1 склянка сироватки;
  • 1 ч. л. цукру або меду;
  • 450 г борошна;
  • 400 мл олії.

Приготування:

Замішуємо круте тісто із борошна, сироватки і цукру. Розкачуємо тоненький корж і розрізаємо на прямокутники або ромби. В середині кожного прямокутника робимо розріз. Через цей надріз протягуємо один кінець ромба. Вергуни смажимо у великій кількості олії до золотистого кольору. Смачне печиво готове!

Козацькі страви

Козацькі напої


Узвар

До смачних козацьких страв потрібно приготувати і смачний козацький напій. Наприклад, узвар. Сьогодні багато хто полюбляє пити узвар, і рецепт приготування цього смачного напою знає теж майже кожен. Але у козацькі часи рецепт узвару тримали у секреті і не кожен козак міг його приготувати.

Інгредієнти:

  • 100 г сушених яблук;
  • 100 сушених груш;
  • 100 г чорносливу;
  • 50 г родзинок;
  • 4–5 ст. л. меду.

Приготування:

Промиваємо сухофрукти теплою водою декілька разів. Сушені груші заливаємо гарячою водою і ставимо на слабкий вогонь. Через 10 хвилин додаємо яблука. Ще через 10 хвилин — чорнослив, через 5 хвилин — родзинки. Після кипіння додаємо мед і ставимо узвар у холодне місце настоятися.

Козацькі страви

Метки: козацькі рецепти
10:38 04.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Сьогодні день пам’яті Василя Стуса

Картинки по запросу Василь Стус день памяти
Сьогодні день пам’яті Василя Семеновича Стуса (1938-1985), українського поета, перекладача, літературознавця і правозахисника. Саме 4 вересня він відійшов у вічність.
Народився Василь Стус у селянській родині на Вінниччині, але дитинство і юність минули на Донеччині – краї, який дав нам Івана Світличного, Івана Дзюбу, Василя Голобородька, Миколу Руденка, Олексу Тихого.
Навчався в Донецькому педагогічному інституті (нині Донецький університет), трохи вчителював на Кіровоградщині, потім – армія. Під час навчання і служби почав писати вірші. Його перші публікації з’явилися в 1959 році в «Літературній Україні». Напутнє слово до них написав Андрій Малишко. Восени 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР.
У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ.
Попри схвальні рецензії на його поезії, ані перша («Круговерть»), ані друга («Зимові дерева») Стусові збірки так і не були надруковані. У січні 1972 року його вперше арештували. Впродовж майже дев’яти місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
Після повернення восени 1979 року до Києва він приєднався до Гельсінської правозахисної спілки. Попри те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі: спочатку формувальником II-го розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни, а після цього і до другого арешту – в цеху № 5 промислового об’єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт».
У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Покарання відбував у таборі особливо суворого режиму ВС 389/36 у с. Кучино Чусовського району Пермської області.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Загинув у ніч з 3 на 4 вересня, в карцері, можливо, від переохолодження. Офіційна версія смерті поета – зупинка серця.
Василь Стус був похований спочатку на табірному кладовищі і лише у 1989 році разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим був перепохований на Байковому кладовищі Києва.
Останнім часом на передній план виходить більше героїчна біографія Стуса та його національне подвижництво (він і дійсно був «людиною морального абсолюту», як зауважує Іван Дзюба), але не варто забувати, що Стус – передусім поет. І до того ж, поет найвищого ґатунку. Поет європейського класу, ні на кого не схожий, надзвичайно глибокий і самобутній. А найбільшою шаною в день пам’яті поета є, перш за все, читання його творів, повідомляє Укрінформ.
https://zik.ua/news/2017/09/04/sogodni__den_pamyati_vasylya_stusa_1160809

Метки: Василь Стус
10:10 04.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

4 вересня. Цей день в історії

Прикмети дня

Цього дня вшановується пам’ять святого Агафоника. У народі ще його називають Агафон Огуменник. Цей сподвижник пов’язаний із повір’ям у лісовиків, вважали, що лісовик “потішається” зі снопами. У давнину помітили, якщо хмари цього дня розсіяні, то наступний ранок буде ясним і холодним.

Цей день в історії

1886 — Останній американський індіанець-воїн, Джеронімо, здався в Аризоні. Після ув’язнення він став фермером та радником армії США.
1888 — Американець Джордж Істмен отримав патент на фотокамеру, яка використовувала скручену в рулон плівку, і зареєстрував свою торгову марку — «Кодак»
1918 — Війська США висадилися в Архангельську для інтервенції у громадянській війні в Російській імперії.
1919 — уряд УНР звернувся з нотою «До держав світу», в якій висловив протест проти захоплення Києва денікінськимивійськами
1928 — Рада народних комісарів УРСР затвердила новий український правопис («скрипниківський»), який діяв до 1933
1962 — гурт «Бітлз» почав працювати над дебютним синглом «Love Me Do»
1965 — У київському кінотеатрі «Україна» під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» відбувся мітинг протесту проти нової хвилі політичних репресій серед української інтелігенції
1972 — На Олімпійських іграх в Мюнхені український легкоатлет Валерій Борзов завоював золоту медаль на спринтерській дистанції 200 метрів
1977 — На радянському телебаченні вперше з’явилась гра «Що? Де? Коли?»
1991 — Над будинком Верховної ради у Києві вперше піднято жовто-блакитний прапор
1996 — Колумбійські партизани атакували державні воєнні бази, у відповідь на дії анти-кокаїнової війни в країні.

Цього дня народилися

1809 — Юліуш Словацький, польський поет-романтик
1889 — Остап Бобикевич, український композитор і піаніст
1908 — Едвард Дмитрик, американський кінорежисер українського походження, батько жанру «чорного фільму».
1977 — Сергій Перхун, український футболіст
1990 — Ольга Харлан, українська фехтувальниця (шабля), олімпійська чемпіонка Пекіна у командній першості.

https://krapka.rv.ua/2018/09/04/4-veresnya-tsikavi-fakty-podiyi-dnya-dlya-rivnyan/

Метки: Календар
10:23 03.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Козацькі рецепти української кухні

Козацькі страви

Чому козаки були такими сильними, мужніми й хоробрими? Тому, що правильно харчувалися. А що їли справжні козаки? Нумо дивитися разом!

Страви для справжніх козаків


Рецепт куліша

Смачна козацька юшка прийшла до нас із Запорізької Січі. Сало, пшоно, картопля — основні інгредієнти страви, хоча до ХІХ ст. картоплю не додавали. Зазвичай куліш готували на відкритому багатті, тому страва має ще одну назву — польова каша. У різних регіонах України були свої рецепти приготування куліша, але сьогодні я запропоную Тобі традиційний варіант смачного козацького частування.

Інгредієнти:

  • 200 г пшона;
  • 2 ріпчастих цибулини;
  • 150 г сала;
  • сіль, перець за смаком;
  • зелень.

Приготування:

У підсолену воду висипаємо промите пшоно і подрібнену шкірку від сала. Після того, як закипить вода, варимо пшоно 20 хвилин на маленькому вогні. На сковорідці обсмажуємо сало, нарізане кубиками, і пошинковану цибулю. Готову зажарку додаємо до пшоняної каші і варимо ще 15–20 хвилин. Після приготування залишаємо куліш «відпочивати» ще на 20 хвилин під кришкою. На стіл страву подаємо із зеленню і салом.

Козацькі страви

Рецепт галушок

Галушки, ще одне улюблене частування козаків, уже давно стали символом української кухні. Ніхто не знає, звідки і коли з'явилися перші галушки. Але точно відомо, що ця страва прийшла українцям до смаку. Більше того, сподобалася настільки, що заслужила пам'ятник на свою честь. У 2006 році в Полтаві встановили пам'ятний знак полтавській галушці, або просто — пам'ятник галушці.

Сьогодні я розповім Тобі, як приготувати галушки по-козацьки.

Ігредієнти:

  • 2,5 склянки борошна;
  • 2 яйця;
  • 100 г вершкового масла;
  • 0,5 молока, сироватки або овочевого відвару.

Приготування:

У просіяну муку вливаємо молоко, розтоплене вершкове масло і яйця. Замішуємо не надто туге тісто. Розділяємо на однакові частинки і згортаємо їх у ковбаски. Ковбаски ріжемо на однакові скибочки. 10 хвилин варимо галушки у підсоленій воді або у рибному бульйоні, як це робили запорізькі козаки. Готову страву подаємо до столу зі сметаною або бульйоном.

Козацькі страви

https://pustunchik.ua/ua/treasure/yummy/ukrainskiye-blyuda/kozatski-stravy

Метки: українська кухня, козацькі рецепти
09:53 03.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Смішинки про школу

Досить помилок!Смішинки про школу

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам.

* * *

Помічниця

Мати дочці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
— Та вона ж відмінниця!
— Я допомагала Марійці робити мої уроки.

* * *

Слухняна

Першокласниця приходить школи, а мама питає:
— Оленко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна.

* * *

Куди поспішати

— Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,— каже мама синові.
— Нічого, школа відчинена цілий день.

Цікава арифметика

— Скільки уічнів у вашому класі?
— З учителькою — тридцять п’ять.
— Отже, без неї тридцять чотири!
— Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі!

* * *

Портфель з п’ятірками

Батько купив синові портфеля і наказав:
— Дивися ж, хлопче, щоб ти щодня приносив повний портфель п’ятірок.
— А куди ж я покладу підручники?

* * *

"Кмітливий"

Учитель вирішив перевірити учнів на кмітливість:
— Хто хоч один раз обпікся, той завжди боїться вогню. Скажи що-небудь схоже.
Учень відповів:
— Кого один раз вимили, той боїться води!

* * *


"Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик".

Штани

— Як на твою думку,— питає вчителька, — слово "штани" — в однині чи в множині?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.

* * *

Грамотна ручка

— Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати!
— А хіба твоя зіпсувалася?
— Та ні, вона робить багато помилок...

https://mala.storinka.org

11:42 02.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Українські назви ягід та фруктів

Пам'ятаймо про українські назви ягід та фруктів та послуговуємся ними!

Картинки по запросу ЯГОДІ

Клубника — Полуниця
Земляника — Суниця
Брусника — Брусниця
Черника — Чорниця
Ежевика — Ожина
Клюква — Журавлина
Голубика — Буяхи, лохина, п'яниця, голубиця, гонобобель
Шиповник — Шипшина
Арбуз — Кавун
Терновник — Терен
Крыжовник — Аґрус
Красная смородина — Порічки
Облепиха — Плохо́вник
Боярышник — Глід

Метки: Українські назви ягід та фруктів
10:19 02.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Осінній день

Похожее изображение

Райнер Марія Рільке

Вже збігло літо. Господи, твори:
тепер затінюй соняшний годинник
і на долини напусти вітри.

Ще подаруй для літа кілька днів,
нехай останній плід іще дозріє
і виповниться соком. Заяріє
останнім хмелем в ярому вині.

Та вже бездомний хати не зведе,
самотній — весь свій вік самотнім буде,
безсонний — слатиме листи між люди
і неспокійно сновигати десь
алеями, де шерех листя всюди.

Переклад Василя Стуса

Метки: Райнер Марія Рільке
10:03 02.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
10:44 01.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Прикмети у вересні

Вересень – перший місяць осені. Його народна назва – «хмурень», оскільки небо у цей час починає хмуритися, часто йдуть дощі. На цю пору припадає прекрасний період – бабине літо, коли в повітрі літає багато павутиння і стоїть тепла сонячна погода. «Вересень червоне літо проводжає, осінь золоту зустрічає», – кажуть у народі. В цьому місяці дерева починають потихеньку змінювати своє забарвлення із зеленого на жовтий колір. Дні стають коротшими і прохолоднішими, перелітні птахи збираються на південь. У цей період закінчується збір врожаю, ведуться заготовки на зиму. Шляхом багаторазових спостережень наших предків за тваринами і явищами природи було складено чимало народних прикмет вересня, які дозволяють спрогнозувати погоду, передбачити, якими будуть майбутні осінь, зима і весна.

Прикмети про погоду у вересні

  • Грім у вересні віщує теплу осінь і сніжну зиму.
  • Чим сухіший і тепліший вересень, тим пізніше прихід зими.
  • Вересень холодний – у наступному році сніг може зійти швидше звичайного.

Прикмети про природу у вересні

  • Багато павутиння у вересні на бабине літо – до ясної осені, до холодної зими.
  • Пізній листопад – до суворої і тривалої зими.
  • Листопад проходить скоро – зима буде холодна.
  • Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай багато снігу перед Різдвом.
  • Якщо восени листя беріз почнуть жовтіти з верхівки – весна буде рання, знизу – пізня.
  • Якщо у вересні мурашки бігають по верхівках трави, то сніг буде глибокий і рання зима, а якщо по низу – то довга.
  • Якщо журавлі летять високо, не поспішаючи і курличуть – стоятиме гарна осінь.

http://vidpoviday.com/narodni-prikmeti-veresnya

Метки: вересень, прикмети
08:58 01.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

14 ознак того, що Ви вчитель!


1. Ви несете з дому все, що може вам знадобитися на робочому місці.
2. Ви приносите в будинок масу непотрібного з точки зору нормальних людей, ваших рідних і близьких, які з побоюванням спостерігають за тим, як невідворотно зростає гора макулатури у вашій квартирі.
3. Ваша сім'я принесена в жертву освітою, вона теж працює з вами, хоча і не числиться у штаті. Працюють, тихо жаліючи вас, а інші – проклинаючи школу.
4. Участь вашої дитини — чекати. Біля кабінету, учительської, будинку, чекати терпляче і мовчки.
5. Люди, далекі від освіти, не розуміють, коли ви говорите про своїх 30 дітей і 45 батьків.
6. Кожна неформальна зустріч з колегами неминуче переростає в міні-педраду, незважаючи на те, що ви весь час присягаєтесь про школу не говорити.
7. Чужих грошей у вашій сумочці завжди більше, ніж своїх.
8. Ви схоплюєтеся серед ночі, щоб записати чергову геніальну ідею до завтрашнього уроку.
9. Ваш будинок вже задихається від вазочок і інших непотрібних дрібничок, викинути які вам не дозволяє совість — подарунки ж.
10. З вами вітається половина району і ця ж половина оцінює — як ви, де ви і з ким ви?
11. Ви вмієте фарбувати, клеїти, забивати цвяхи, лагодити меблі, працювати до ранку, умовляти, прощати, ходити на роботу хворим і входити в чиєсь становище.
12. Ви не вмієте: повноцінно відпочивати, говорити «ні» адміністрації, проходити повз книжкових прилавків.
13. У вашому житті в п'ять разів більше приводів для святкування, ніж у інших, — Початок навчального року, початок чверті, кінець чверті — і в п'ять разів більше приводів для головного болю — початок навчального року, початок чверті, кінець чверті.
14. Ви ніяк не можете визначитися з 1 вересня — приймати вам вітання або співчуття.
http://meliryavoriv.blogspot.com/p/blog-page_39.html
Похожее изображение
Метки: усмішка
10:08 31.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти