Сообщества

Мне подарили

13:17 23.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
13:15 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
09:35 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

22 травня 1840 року народився Марко Кропивницький — творець українського театру

Український письменник, драматург, театральний актор, творець українського професійного театру Марко Лукич Кропивницький народився 10 (22) травня 1840 р. в селі Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині с. Кропивницьке на Кіровоградщині).

Лука Іванович Кропивницький, батько майбутнього митця, походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.

Дитинство Маркове минуло в маєтку князя О. М. Кантакузена в с.Катеринівка, де його батько працював управителем. З ранніх літ — завдяки маминій науці — добре музикував і співав. Із захватом виступав у аматорському гуртку, де ставили п’єси українських і російських авторів.

З похвальним листом закінчив Бобринецьку повітову школу. З 1862 р. навчався (вільним слухачем) на юридичному факультеті Київського університету.

Під враженням від гри актриси О.Фабіанської Кропивницький почав писати свою першу п’єсу (українською мовою) — "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить"). Тоді ж визначився зі своїм театральним покликанням і, провчившися три семестри в університеті, 1864 р. повернувся до Бобринця. Тут діяв створений братом і сестрою Соболєвими театральний гурток, який ставив твори українських і російських авторів: І. Котляревського ("Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник"); Г. Квітки-Основ’яненка ("Сватання на Гончарівці" та "Шельменко — волосний писар"), М. Гоголя ("Ревизор"), О. Островського ("Доходное место"). Саме в цьому аматорському театрі побачила сцену і драма Кропивницького "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить" (згодом, перероблена, дістала назву "Дай серцеві волю, заведе у неволю").

Коли Соболєви залишили місто, Кропивницький очолив гурток, займався режисурою і грав на сцені.

1865 р. переїхав до Єлисаветграда. Виступає — і з місцевими аматорами, й у складі гастролюючих тут професійних труп — у приватному театрі Трамбіцького. У вересні 1871 р., після смерті батька, Кропивницький назавжди полишає казенну службу, продає господарство і з дружиною Олександрою приїздить до Одеси, служити в Народному театрі графів Моркових і Чернишова. Після величезного успіху в ролі Стецька у "Сватанні на Гончарівці" починається його акторська кар’єра.

Сказати, що вона була легкою, було б неправдою. Дошкуляли заздрісники-колеги своїми інтригами. Місцева публіка здебільшого ставилася до українських вистав не просто негативно, а й вороже, внаслідок чого керівництво театру стало дедалі частіше залучати актора до російських спектаклів.

1873 р. митець переїхав до Харкова. У трупі А. Колюпанова-Александрова вдалося поставити п’єси "Не ходи, Грицю, на вечорниці" та "За Немань іду" Володимира Александрова, власну драму "Дай серцеві волю, заведе у неволю". Але несприйняття "мови простолюдинів" місцевою публікою повторилося.
На той час Марко Кропивницький як режисер і актор був знаним далеко за межами України, тож на літо 1874 р. отримав запрошення на гастролі до Санкт-Петербурга. Успіх української трупи був великий, однак, за словами самого М.Кропивницького, "Столичні часописи похваляли мої вистави, похваляли й голоси, але ніколи ні жодного слова не сказали про те, відкіля ці таланти й голоси, хто вони Росії і хто Росія їм?".

1875 р. Кропивницького запросила до Галичини та Буковини антрепренерка театрального товариства "Руська бесіда" Теофілія Романович. Успіх у Західній Україні був приголомшливий. "Мене тут, по сцені, вважають апостолом",— пише Кропивницький своєму другові.

В Галичині Марко Кропивницький створює водевіль "Пошились у дурні", перекладає з російської гоголівського "Ревізора", "Поламане життя" І. Чернишова та "Актор Синиця" Д. Ленського і ставить їх на галицькій сцені.

Поява Емського указу, яким заборонялися, серед іншого, й українські спектаклі, змусила Кропивницького упродовж 5 років працювати в російських трупах, де зіграв "до 500 ролів на московській мові — від губернатора в "Птичках певчих" до Отелло".

Восени 1881 р. заборона на українські спектаклі була скасована, хоча "влаштування спеціально малоросійського театру і формування труп для виконання п’єс і сцен виключно на малоруському наріччі" не дозволялося. Та український театр почав діяти того ж таки року — в Кременчуці, де режисером і провідним актором у російській трупі працював Кропивницький. Він починає формувати новий український театр, гуртує довкола себе талановитих однодумців, ставить українські вистави, за якими люди стужилися за роки заборони.

Нова ера українського театру почалася з "Наталки Полтавки" Котляревського, яка пройшла з тріумфом. Театр також показував "Дай серцеві волю, заведе у неволю" М. Кропивницького, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" і "Щира любов" Г. Квітки-Основ’яненка, "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка" М. Старицького та інші українські п’єси.

На початку 1882 р. актори на чолі з Кропивницьким приїздять до Києва. 10 січня в театрі Бергоньє (тепер — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки) спектаклем "Назар Стодоля" за Т.Шевченком розпочалися гастролі. В ролі Назара виступав М.Кропивницький. Саме цей спектакль вважається початком українського професійного театру.

Наприкінці жовтня 1882 р.Кропивницький у Єлисаветграді створює "Товариство акторів" — трупу, яка згодом стала славою і гордістю України упродовж багатьох десятиліть (більш відома як "театр корифеїв"). До трупи увійшли учні М.Кропивницького, згодом великі майстри української сцени — М.Садовський, М.Заньковецька, І. Загорський та інші. Приєдналися й П.Саксаганський, І.Карпенко-Карий, М. Садовська-Барілотті.

27 жовтня 1882 р. з постановки "Наталки Полтавки" розпочалася сценічна слава колективу. Вистави були дуже популярними, особливо серед української частини населення, що викликало занепокоєння влади: Київський генерал-губернатор О. Дрентельн заборонив виступи українських театральних колективів на території Київського генерал-губернаторства (Київська, Волинська та Подільська губернії), а також у Полтавській і Чернігівській губерніях, якими він тоді керував.

Кропивницький вирішує їхати до Санкт-Петербурга. Необхідні були великі гроші й офіційний дозвіл влади. На допомогу прийшов відомий український драматург Михайло Старицький. Він продає свій маєток і майже всі гроші вкладає у національний театр, котрий у серпні 1883 р. очолює. Кропивницький лишається режисером та актором.

Під керівництвом М.Старицького трупа відкриває сезон у Одесі, гастролює в Миколаєві, Єлисаветграді, Житомирі, Ростові-на-Дону, Воронежі та багатьох інших містах. Театр на той час уже має свої власні оркестр, декорації, гардероб. Творча співпраця Старицького і Кропивницького була вельми плідною, однак гастролі в Санкт-Петербурзі так і не відбулися. З різних причин стосунки між митцями загострилися, що й призвело до утворення у квітні 1885р. двох самостійних труп, точніше — двох професійних театрів. З Кропивницьким залишилися М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Садовська-Барілотті, І. Загорський та інші. Колектив продовжив працювати.

У листопаді 1886 р. Кропивницький нарешті отримав дозвіл приїхати до Петербурга. Незадовго до цього столична преса вельми зневажливо писала про театр Кропивницького, називала його "мужицьким" та "хохлацьким". Але з перших спектаклів публіка була зачарована професійністю та талантом акторів. Найвідоміший театральний критик О.Суворін, наприклад, зазначив, що в театрі "є такі обдаровання, які були б першими на імператорських театрах" і що "Кропивницький не тільки незрівнянний актор, а й такий самий незрівнянний режисер".

Кропивницький і Заньковецька дістали запрошення служити в імператорському Александринському театрі. Але геніальні актори залишилися вірними українській сцені.

У 1880-1890 рр. М. Л.Кропивницький створив чотири високопрофесійні драматичні трупи, гастролював Україною, виступав сценах Варшави і Тбілісі, Вільнюса і Москви, Петербурга і Баку.

22 листопада 1896 р. в Одесі Кропивницький, "батько українського театру", як його називали, відзначав двадцятип’ятиріччя своєї театральної діяльності. Надійшли численні вітання від корифеїв світової сцени. Газети і журнали Києва, Харкова, Одеси, Львова, Петербурга, Москви, багатьох інших міст розмістили ювілейні публікації. Преса назвала ці дні "тижнем Кропивницького".

1890 р., в розквіті слави, М.Кропивницький оселився на мальовничому хуторі Затишок, "за 120 верст від Харкова і за 20 верст від повітового міста Куп’янська".

1902 р., здоров’я Марка Лукича погіршилось, і він уже не виступав постійно на сцені, надавши перевагу садові та обійстю. Господарем він був чудовим — за зразкове господарювання навіть був нагороджений бронзовою медаллю виставки у Куп’янську 1909 р. Приймав гостей — друзів та колег. Рибалив, фотографував, вечорами на фісгармонії виконував прелюди Й.-С.Баха. Словом, відпочивав душею і натхненно працював.

У Затишку митець написав понад двадцять п’єс: "Олеся", "Замулені джерела", "Титарівна" (за Шевченком), "Супротивні течії", "Розгардіяш", "Страчена сила" та інші. Перекладав українською Шекспіра, Мольєра, Гоголя. Гастролював. Виступав перед мешканцями навколишніх сіл із власними творами, поезіями Т. Шевченка, Л. Глібова, інших українських письменників. Організував у себе на хуторі початкову школу з українською мовою навчання. А ще — створив перший у Російській імперії дитячий театр.

13 березня 1910 р. М. Л.Кропивницький узяв участь у Шевченківському вечорі в Києві. Затим побував на такому ж вечорі в Єлисаветграді, на кілька днів заїхав до Бобринця, щоб зустрітися із земляками, потім — наприкінці березня — вирушив із трупою Колісниченка на гастролі до Одеси. Під час цих гастролей Кропивницький захворів. 21 квітня 1910 р., повертаючись до себе на хутір, Марко Лукич раптово помер у потязі від крововиливу в мозок.

Майже всі українські газети і журнали своїми публікаціями вшанували пам’ять великого майстра. Всі видатні митці України та інших країн відгукнулися на трагічну звістку. Так, Микола Міхновський зазначив, що "...помер не просто великий артист, який володів чарівним даром, помер національний письменник, національний діяч тої доби, коли бути національним діячем не багато хто відважувався..."

Поховано М. Л.Кропивницького в Харкові на старому цвинтарі, біля церкви Усікновення глави Івана Предтечі. 1914 р. на могилі митця встановлено погруддя роботи скульптора Ф.Балавенського. За радянських часів влада знищила цвинтар, розбивши на кістках "молодіжний парк", проте могила великого українського митця збереглася.

За кілька днів по смерті Марка Кропивницького, у квітні 1910 року, українська громадськість звернулася до Харківської міської думи з пропозицією встановити пам’ятник "батькові українського театру" в Театральному сквері м. Харкова, поруч із пам’ятниками Пушкіну й Гоголю. Газета "Южный край" оголосила збирання коштів на створення пам’ятника на могилі М. Л.Кропивницького. Через чотири роки він буде встановлений, утім Микола Вороний констатуватиме, що споруджено його переважно коштами і турботами родини великого майстра, і тільки незначна частина грошей передана приватними жертводавцями через редакцію "Южного края".

"Сумна доля здебільшого чекає наших національних діячів по їх смерті! Ще й досі багато у нас славних могил стоять неопоряджені, часом навіть без хрестів — занедбані, забуті невдячними потомками тих, хто весь свій хист, всі сили і життя поклали для добра рідної справи", — написав М. Вороний. Якими ж актуальними ці гіркі слова залишаються й донині!..

М. Л.Кропивницький належить до тих великих синів України, кого гідно пошановано. У липні 2016 р. обласний центр Кіровоград було перейменовано на місто Кропивницький. Ім’я Марка Кропивницького присвоєне Кіровоградському обласному академічному українському музично-драматичному театрові, Центральній бібліотеці в м. Миколаєві. Його ім’ям названі вулиці у Києві, Харкові, Кропивницькому та інших містах. На честь митця перейменоване і село, де він народився.

1982 р., за постановою ЮНЕСКО, 100-річчя від дня заснування М.Кропивницьким "театру корифеїв" відзначалося на міжнародному рівні.

Любий серцю Марка Кропивницького хутір Затишок, де він жив і творив упродовж двадцяти років, був свого часу приватними коштами відбудований, але нині знову занедбаний...

Підготувала Олена Бондаренко

Метки: видатні українці, Марко Кропивницький
17:47 21.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Ліна Костенко. Як холодно! Акація цвіте...

Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть як люстра над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрикнула контральто.

Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить — під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!

Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!.. Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.

-----------------------------------

Метки: Ліна Костенко
17:54 20.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Цікаве до кави.

Метки: цитата дня
19:35 19.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Маріуполь святкує День Європи

Сьогодні в нашому місті проходить масштабне святкування Дня Європи.
До участі у фестивалі« День Європи » залучено велику кількість партнерів та волонтерів. Передбачені гри і матеріали для майстер-класів і ще безліч цікавих розваг, сюрпризів і подарунків. Все це для того, щоб кожен на фестивалі зміг знайти собі заняття до душі
В рамках фестивалю відбувались наступні заходи:
Маріупольський ярмарок — гастрономічний фестиваль європейської кухні. Найвідоміші заклади міста представляють свої ласощі з традиційною святковою атрибутикою — прапорами і національними кольорами країн-учасниць ЄС.
Кулінарне шоу від Євгена Злобіна — кулінарний майстер-клас від переможця популярного кулінарного шоу «МастерШеф-4». Під час майстер-класу маріупольці знайомляться з кулінарними культурами різних країн Європи, приєднуються до класичних традицій приготування їжі і дізнаються про нові тенденції.
Літературна дитяча зона — організація дитячої розважальної зони з книжкової локацією: фотозоні; перші керівники і відомі особистості міста, всі бажаючі читають книги дітям; «Кубик-рубик» улюблених казок; конкурс віршів на іноземних мовах (призи всім учасникам); виставка-продаж популярних дитячих книг.
Євро-калейдоскоп (концерт) — європейський батл. Музична програма за участю міських оркестрів, вихованців музичних шкіл, музичного училища та хорових колективів.
Виставка собак — проведення на території парку параду дворняжок і дворняг, які знайшли господарів, з метою підтримки ідеї зоозахисників.
Дискусійна зона— надання маріупольцям (громадським активістам, студентам) можливості відкритого спілкування і діалогу з мером і представниками зарубіжних делегацій на тему європейських цінностей, які міцно пов'язують між собою країни Європи.
Майстерня культур — майстер-класи від народних умільців під відкритим небом (в'язання, декупаж, пластиліновий живопис і т.д.) на тлі демонстрації експонатів, наданих музеями, виставкою національних костюмів і участю в розважальних дійствах.
Алея художників— там можна не тільки познайомитися з творчістю місцевих художників, а й придбати вподобані картини.
Хочу поділитися світлинами, які зробив під час святкування Дня Європи мій чоловік— Микола Коляда.
-------------------------------------------------------------

Метки: День Європи, Маріуполь
09:37 19.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Зубна паста справжнього українця)

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
21:18 18.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Тетяна Чорновіл НІЧЕНЬКО ЗОРЯНА

Ніченько зоряна,
Нащо маниш серпанками,
Плетеш тиховійні сни,
Надпити даєш весни?..
Змилуйся! Зморена
Я твоїми світанками,
Та почуттям вини
Ще не впокорена.
Ти не питай мене
Чом у слові бринить сльоза,
З журбою змагається,
Від болю здригається.
Все в часу вир мине,
Мов весняна стрімка гроза,
Чому ж так стискається
Серце моє сумне.
Вже не чекаю, ні 
Щастя дивного таїну
Ти, ніченько, сон пробач,
У трави росу не плач.
Та все ж поверни мені
Не спиту до дна весну
Й незвану любов побач,
В краплях хмільних на дні.
***
Метки: Тетяна Чорновіл
10:22 18.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
19:30 17.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись на стене у harsh

Missing someone ...

I Miss You Quotes Missing Someone

Метки: моему другу
09:11 17.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Кращі вірші великих поетів.Василь Стус

Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
— А пам’ятаєш? — Добре пам’ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б’ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.

***

Картинки по запросу встреча

Метки: Кращі вірші великих поетів.Василь Стус
08:26 17.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

17 травня: це цікаво знати

«Славні герої різних народів тому-то й є великими, що вмирали в ім’я слави цілої нації, а не окремих її клас чи груп. Великі твори тим-то й славляться, що вони об’яті чуттям неподільної любові до Вітчизни, а не до порізнених, ворогуючих між собою частин народу.»
Симон Петлюра

У давнину у цей день рубали дерево на вичинку ложок. Наші пращури на Пелагею чекали сильного дощу, оскільки він приносить врожай чистий і достатній. Також підмічали: «Якщо у травні багато дощів, то їх буде мало у вересні».

За церковним календарем, 17 травня вшановують мученицю Пелагію, преподобних Микиту, Кирила, Никифора, Климента, священомученика Еразма, Староруську ікону Божої Матері.

17 травня народились:
1879 — Симон Петлюра, український політичний та військовий діяч, голова Директорії Української Народної Республіки (1919—1920).
1908 — Леонід Первомайський (Гуревич Ілля Шльомович), український письменник. Автор творів «Сузір'я ліри», «Дикий мед» та ін.

Іменинниками 17 травня є:
Кирило, Марія, Микита, Никифор, Пелагея (Пелагія), Мирослава.

17 травня святкують:

  • День пульмонолога
  • Всесвітній день інформаційної спільноти (раніше — Міжнародний день електрозв’язку чи Всесвітній день телекомунікацій ООН)

Чи знаєте ви, що:

Колись ріпу сіяли з рота. Справа в тому, що у ріпи дуже дрібне насіння: в 1 кілограмі його більше мільйона. Вручну його просто не розкинути. Хоча і плювати – справа теж не проста, тому кращі «плювальники» ріпи цінувалися і шанувалися в народі.

Буряк потрапив до нас із Візантії. У давнину його відваром користувалися, як дезінфікуючим засобом і зазвичай їли і вареним, і сирим.

Капуста – овоч, що має освіту. Наприклад, цвітну капусту Марк Твен називав капустою, що закінчила коледж. А броколі американці називають «капустою з університетською освітою».

Картоплю у XVIII столітті в Росії при дворі подавали, як десерт. Перед вживанням її варили і густо посипали цукром.

Горошок був першим овочем, закритим у консервну банку.

Огірки та помідори у XVIII столітті вважалися отруйними. Зокрема, в Англії огірки одні лікарі називали отруйним, інші – «охолоджуючим» і такими, що викликають простуду. А про помідор у книзі «Повний посібник по садівництву», яку видано в Данії у 1774 р., писалося: «Плоди ці украй шкідливі, оскільки зводять з розуму тих, хто їх поїдає». На Русі помідори довго називали «скаженими ягодами».

Морква з 1991 р. в Європі вважається фруктом. У межах ЄС більше ніхто не сміє називати її овочем чи коренеплодом. Португальцям це дозволяє продовжувати виготовлення і експорт морквяного варення, бо, за європейськими стандартами, варення робиться тільки з фруктів.

Фахівці до цих пір не вирішили, овочем чи фруктом є ананас. За часів Катерини II вельможі-гурмани широко використовували його в застіллях, хоча і незвичним для нас чином. Так, граф Олександр Строганов подавав ананас в оцті, а у графа Завадовського його шинкували, як капусту, зберігали у діжках і варили з нього борщ.

Одним з найцікавіших овочів є арктичний хрін. Його можна зустріти в далекій Гренландії. Він цвіте навіть тоді, коли настають сильні морози.

«Рідна країна»

Метки: Календар
22:10 16.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Булат Окуджава.К чему нам быть на ты, к чему?

К чему нам быть на ты, к чему?
Мы искушаем расстоянье...
Милее сердцу и уму
Стариное: Вы — пан, я — пани.
Какими прежде были мы!..
Приятно, что ни говорите,
Услышать из вечерней тьмы:
"Пожалуйста, не уходите".
Я муки адские терплю,
А нужно, в сущности, немного -
Вдруг прошептать: "я Вас люблю,
Мой друг, без Вас мне одиноко".
Зачем мы перешли на ты?
За это нам и перепало -
На грош любви и простоты,
А что-то главное пропало.

Метки: Булат Окуджава
10:44 16.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Аґрус

-Вот ведь скоро весна придёт, крыжовник листочки выбросит. Какой всё-таки у нас язык прекрасный! Какие слова: крыжовник, берсень, боярин Берсеньев, Берсеньевская набережная в Москве, – жене свого коника Софочка. – А у Вас какой-та агрус. Правду пишут, что у вас испорченный польский язык…
-«Ты, Зин, на грубость нарываешься: усё обидеть норовишь…?» – підхоплюю я. Слово «аґрус» існувало, коли народи про московські землі не знали. Від латинського agresta утворилося італійське agresto («незрілий виноград»). Співзвучні назви рослини в більшості слов’янських мов:
-біл. агрэст,
-словац. Egreš,
-польська: agrest («кисле вино з незрілого винограду»),
-хорватська: ogrozd,
-чеськ. Angrešt.
У російській мові «берсень» – слово тюркського походження. Боярин Іван Беклемішев був ерудованим, розумним чоловіком. Він був дипломатом, членом великокняжої думи при Івані III та Василеві III. Боярин у вічі князеві різав правду-матку, за що його прозвали Берсень (від татарського слова берйень «шипшина»). І таки договорився: йому відрізали язика і стратили (1525 р.).
-Ну, ладно, берсень – татарское слово; а кружовник наш, от слова круг, ведь ягоды-кружочки, – не вгавала Софочка.
-А крижовник ваш від польського, українського – криж (хрест). Здавна на Русі були крижевники –– хрестоносці, місто Крижопіль, навіть птах крижень.
-А у нас казали «біль у крижах» – у попереку, – додала Хомівна. – А ягідки аґрусу називають ґарґачки. Чула я на Західній – вепринки.
-Дак у нас что – нет своєго слова? Как же это? – замислилася Софочка.
Головне зображення: худ. Федір Толстой. Аґрус.

http://uahistory.com/topics/language_fun/10281

Метки: Українська мова
18:12 15.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Юр Іздрик Я З ТОБОЮ...

Коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою
лиш одне загадай –
щоб сказала вона:
«ти не бійся
я поруч з тобою»

коли загнаний в кут свій останній редут віддаватимеш майже без бою
пригадай собі це:
«я з тобою я тут
не здавайся
я разом з тобою»

коли відчай і сумніви втома і страх стиснуть серце глухою журбою
прозвучить одкровенням в її устах:
«не журися
я тут
я з тобою»

і коли вже зламається вісь світова коли згорнеться небо сувоєм
із нізвідки долинуть її слова:
«все нормально
я тут
я з тобою»

Картинки по запросу я сумую за тобою

Метки: Юр Іздрик
11:19 15.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Козолист

– Вот ведь как вульгарна – «казаліст»! Нет уж, эта блаґародный «каприфоль», – набирала Софочка мою Хомівну.
– Дівчата, ви ж бачили: не я почала суперечку, – виправдовувалася подружка. – Я сказала, що зацвів козолист, так у нашому селі цей кущ звуть. І цвіте гарно, і листок пахучий, і кози шанують смак листя: стають дибки, геть усі галузочки об’їдають. А Софочка підняла бурю в тазику – бач, слово не благородне.
– А ви ж обидві маєте рацію, – щось мене за язика смикнуло. Одвіку чагарник із запашним листям українці величають козолистом, деревником, жимолостю. І в Давньому Римі італійці чинили так: називали кущ капріфоль (від лат. Capra – коза, Folium – лист). До речі, тоді й народився букет «чисто козячих» слів:
– Наприклад, шляхетне слово Капрі, коли люди відкрили острів диких кіз, то назвали його Капрі від лат. Capra – коза.
Рибалки цього острова підкочували штани до середини гомілки, щоб не намочити довгий одяг, так з’явилися короткуваті штани «капрі» також звідси. Саме на острові Капрі італійський кутюр’є Еміліо Пуччі винайшов модель літніх штанців і запровадив ідею у маси.
Козлячий сленг подарував нам музичний термін, пов`язаний із вибриками цапів – каприччіо – інструментальна п`єса примхливого характеру.
– Ну, що, дівчата, козолист і капріфоль – слова-близнюки? Значить, мир?!

http://uahistory.com/topics/language_fun/10701

Метки: Українська мова
16:33 14.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василий Федоров. А я когда-то думал....

***
А я когда-то думал, что седые
Не любят, не тоскуют, Не грустят.
Я думал, что седые, как святые,
На женщин и на девушек глядят.
Что кровь седых, гудевшая разбойно,
Как речка, напоившая луга,
Уже течет и плавно и спокойно,
Не подмывая в страсти берега.
Нет, у седой реки все то же буйство,
Все та же быстрина и глубина...
О, как меня подводит седина,
Не избавляя от земного чувства.
***
Василий Федоров
.........................................................
Картинки по запросу поздняя любовь
Метки: Василий Федоров
10:15 14.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

14 травня: це цікаво знати

«Я свою душу пустив у душу народу, і там почорнів з розпуки…»
Василь Стефаник

У народі у цей день вшановується пам'ять святого пророка Ієремії-Запрягальника, оскільки на цей час приходиться розпал польових робіт. Негода у цей день передвіщає сурову і холодну майбутню зиму. А якщо сонце сходить ясно — все літо буде гарне, погоже. У народі казали "Якщо на Ярему день погожий, то й жниво буде пригоже". У цей час у давнину проводжали весну і зустрічали проліття.

У Києві ж в Яремин день мешканці збиралися на «маївки». Здебільшого, це робили учні з вчителями, котрі збиралися на Щекавиці і влаштовували урочисті обрядодійства.

За церковним календарем, 14-го травня вшановують пророка Ієремію, преподобного Пафнутія, священномученика Макарія, мучеників Афонських Єфимія, Ігнатія та Акакія, благовірну Тамару та ікону Божої Матері «Несподівана Радість».

Іменинниками 14 травня є:
Тамара, Марко, Ярема, Макар, Гнат.

Події 14 травня:
1853 — у США запатентували згущене молоко.
1955 — у Варшаві підписали договір про дружбу, співробітництво й взаємну допомогу між соціалістичними країнами і створили об'єднане командування збройними силами.
1975 — футболісти київського «Динамо» уперше вибороли Кубок володарів кубків.

14 травня народились:
1869 — Олександр Фомін, ботанік. З 1914 року працював в Україні. Праці присвячені питанням морфології, систематики флори Кавказу, Криму, Сибіру, Далекого Сходу й України. Після смерті Фоміна Київський ботанічний сад був названий на його честь.
1871 — Василь Стефаник, видатний український письменник, майстер експресіоністичної новели. 140 років від дня народження. Автор збірок новел «Камінний хрест», «Синя книжчека», «Дорога».
1920 — Ярослава Стецько, українська політична діячка, журналістка. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН.
1975 — Вакарчук Святослав Іванович, український музикант, вокаліст, лідер гурту «Океан Ельзи».

Чи знаєте ви, що:
Стефаник вважав писання, як і любов, самогубною справою. Казав: ”Люди під гнітом своєї любови калічіють”. І ще: ”Кожда дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і нікого в світі я так не боюся, як самого себе, коли творю. Не пишу для публіки, а пишу на те, щоб прийти ближче до смерти”.

І був такий час між 1901 і 1916 роками, коли Стефаник нічого не писав. Цю паузу пояснюють по-різному: неврозом, браком грошей і була ще одна – звали її Ольга Кобилянська. Саме з 1900 року рвуться їхні цікаві стосунки, що тривали кілька років перед тим.

Стефаник якось опублікував свій сердечний список: ”Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки. Євгенія Бачинська — моя перша любов. Моя жінка Ольга — найбільший мій приятель і мати трьох моїх синів”. Перша в списку — заміжня, другу любив на відстані. Список завершено так: ”Не ломи ребра, моє серце, я вже скінчив”. Кобилянської в списку нема. А тим часом нікому він не писав таких пристрасних листів, як їй. Їх притягувало — бо були різні: аристократка і мужик. Вона писала про його ”залізну руку”, а він — що хоче пізнати через неї Музику. Так чому ж він не вніс її до сердечного списку? Бо довелося б сказати, ким вона для нього була. Писати неправду не вмів, а правду — не хотів, бо Кобилянська була ще жива. А тому ”серце, не ломи ребра, я скінчив”.

«Рідна країна»

Метки: Календар
10:10 13.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
20:10 12.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
13:12 09.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
08:33 09.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

"In Flanders Fields" українською

Гарний переклад «In Flanders Fields» українською.

Авторка перекладу — Оксана Соколик.

Картинки по запросу мак символізує



В полях Фландрії

В полях фландрійських мак зацвів,
Де повно — ряд-у-ряд хрестів,
Це знак: ми тут; а в небесах
Бравує жайвір крапка-птах.
Гармати стогнуть, рветься спів.

Ми вмерли. Тому кілька днів
Ми зір чекали, сонця, снів,
Любов пили. Тепер наш прах
В полях фландрійських.

Мирімось, досить ворогів.
Із кволих рук ти підхопив
Наш світоч. Вознеси в руках.
Але не зрадь, бо вмерлих прах
Не спить. То ж знову мак зацвів
В полях фландрійських.



In Flanders Fields
By John McCrae, May 1915

In Flanders fields the poppies blow
Between the crosses, row on row,
That mark our place; and in the sky
The larks, still bravely singing, fly
Scarce heard amid the guns below.

We are the Dead. Short days ago
We lived, felt dawn, saw sunset glow,
Loved and were loved, and now we lie
In Flanders fields.

Take up our quarrel with the foe:
To you from failing hands we throw
The torch; be yours to hold it high.
If ye break faith with us who die
=============================================================
«У поля́х Фла́ндрії» (англ. In Flanders Fields) — вірш ,написаний під час Першої світової війни канадським лікарем, підполковником Джоном Мак-Креєм. Натхнення написати цей вірш прийшло до нього 3 травня 1915 року, після того, як він був розпорядником на похоронах свого друга Алекса Гелмера, забитого під час другої битви при Іпрі. Згідно з легендою, товариші по зброї відновили вірш після того, як Мак-Крей, незадоволений своєю роботою, викинув її. Вперше вірш було опубліковано 8 грудня 1915 року у лондонському журналі Панч.
Згадані у вірші червоні маки, що росли на могилах загиблих, стали маками пам'яті — одним з найупізнаванніших символів пам'яті жертв озброєних конфліктів. Вірш та квітка маку стали відомими символами Дня пам'яті у всій Співдружності націй,
Нині червоний мак символізує не тільки спомин за жертвами Першої світової війни, а й за жертвами усіх військових та цивільних збройних конфліктів у світі. Вперше квітка маку замайоріла на українському одязі у 2014 році на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни. Червоні маки, роки 1945-2015 та гасло «Пам’ятаємо, перемагаємо» розміщені також на аверсі ювілейної медалі «70 років Перемоги над нацизмом», заснованої Президентом України 29 квітня 2015 року.
Метки: «In Flanders Fields» українською
10:13 08.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цікаві факти про День Перемоги

День Перемоги є одним з провідних свят для українців. Хоча в CCCР цього свята, більше 20 років як би і не існувало. День Перемоги як відображення другого популярного радянського міфу (перший, звичайно ж, це міф про «Жовтневу революцію») був не тільки потужним інтеграційним полем для народів СРСР, а й зараз досить популярний в країнах колишнього Союзу. Втім, є ряд цікавих особливостей Дня Перемоги, про які мало хто знає, але які корисно знати. І які були за останні майже 70 років відсунуті на другий план Її Величністю Історією.

1. День капітуляції Німеччини, до якого свято і прив’язане — не 9 травня. Хронологічна плутанина виникла відразу ж, в 1945 році, через те, що угода про капітуляцію військ Німеччини було підписано з представниками німецького вищого командування 7 травня. За радянських часів історики і навіть маршали СРСР любили говорити про те, що підписання документа відбулося тільки за участю представників західних союзників, що на ділі виявилося неправдою. Від СРСР договір підписав генерал-майор артилерії Іван Суслопаров, так що розмови про його неприйняття радянською стороною є, м’яко кажучи, лукавством. Важливо також те, що більшість частин Вермахту припинили вогонь згідно з актом про капітуляцію відразу ж — в тому числі і проти СРСР. Однак Сталіну, як і радянським маршалам, необхідна була яскрава «картинка» — ось тоді і відбулося урочисте підписання Акту пізно увечері 8 травня — коли практично на всьому радянсько-німецькому фронті бої вже добу як припинилися. Втім, за московським часом вже настало 9 травня. Ось так і виникла дата Дня Перемоги. Фактично, перший акт був дієвим і реальним, другий був декоративним і став історичним. Хоча по суті повторював слово в слово те, що було підписано днем ​​раніше.

2. День Перемоги 9 травня в масовій свідомості «поховав» іншу важливу дату — 2 вересня 1945 роки (підписання акту про капітуляцію Японії, закінчення Другої світової війни). Це призвело (разом з залізною завісою) до викривлення масової свідомості, яке часто плутало поняття «Друга світова війна» (01.09.1939 — 02.09.1945) і «Велика Вітчизняна війна» (22.06.1941 — 09.05.1945). А це дало можливість пропаганді легко маніпулювати людською пам’яттю. Наприклад, «затерти» неприємний для СРСР період 1939-1941 років (коли Радянський Союз цілком офіційно був союзником гітлерівської Німеччини і воював проти Польщі, Фінляндії, країн Прибалтики), а також «вирізати» з народної пам’яті факт допомоги і підтримки Німеччини (в тому числі і ресурсами) в цей період. Не кажучи вже про злочини СРСР в цей період (наприклад, Катинь). Навіть зараз поняття «Друга світова» і «Вітчизняна» сприймаються іноді немов дві різні події.

3. День Перемоги, хоч і був затверджений як свято постановою Президії ВР СРСР від 08.05.1945 р, до 1965 роки не святкувався офіційно, хоча статті в газетах друкувалися і листівки випускалися. Проте, ні архітектурно, ні шляхом організації заходів ніяких святкових традицій не встановлювалося. Більш того — до спеціальної постанови тієї ж Президії ВР СРСР від 1965 роки 9 травня — був звичайний робочий день. Вожді, що вийшли з оточення Сталіна (Маленков, Хрущов), як і сам Сталін, вважали, що святкувати 9 травня не треба. Лише з приходом до влади далекого від сталінських геополітичних проектів Леоніда Брежнєва, 9 травня став новим святом. Тоді ж почали масово видаватися мемуари радянських генералів і маршалів. Трохи пізніше почалося спорудження парків слави з монументальними скульптурами, вічними вогнями і практикою відповідних традицій. Наприклад, київський Парк слави був зведений лише на початку 1980-х років. Так що «одвічним травневим традиціям» у нас від сили 35 років.

4. Паради на День Перемоги були рідкісні. Так, історія невблаганна — в СРСР військові паради проводилися всього чотири рази: в 1965, 1975, 1985, 1990-му роках. В Україні перший парад пройшов в 1995 році. І то — виключно з огляду на 50-річний ювілей дати. Однак потім в Україні традиція проводити паради щорічно з присутністю вищого керівництва держави вкоренилася. 5. День Перемоги один раз «помер». Потім «воскрес». Падіння популярності 9 травня спостерігалося в ході Перебудови в усьому СРСР — в Україні в тому числі. Наприклад, на початку 1990-х свято практично не відзначалося....

Цікаві факти

Метки: Цікаві факти про День Перемоги
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти
MAIL.ONLINE.UA
Устали от спама и рассылок?
Нужен бесплатный и надежный почтовый ящик?
Зарегистрируйтесь сейчас.
Это займет у вас не больше 2 минут.
СОЗДАТЬ ПОЧТОВЫЙ ЯЩИК
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!