Gregorian, «In Flanders Fields» українською, Євген Гребінка, англ., анекдот, віншаванне, вітання, Валентина Валевська, видатні люди, видатні українці, Всесвітній День "дякую", Григорій Сковорода, гурт "Спів Братів", для Альберта, для Гели, Дмитро Павличко, зігрівіаючі напoї, иронические стихи, Казимир Малевич, Календар, Кращі вірші великих поетів.Василь Стус, Ліна Костенко, любимая музыка, Маріуполь, математика, Микола Луків, Микола Руденко та Ліна Костенко-історія кохання, мовні забавки, моему другу, напої, Олександр Вертинський, Олександр Олесь, посмiшка, Посмішка, Прізвища степовиків, прикмети, сало, Серж Лифар, Тарас Шевченко, Тетяна Чорновіл, травень.прикмети, Українські назви сузір`їв, українська кухня. банош. рецепт, Українська мова, українське танго, усмішка, форшмак по-одеськи, Харьков, художник, цитата дня

Сообщества

Мне подарили

07:40 22.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

22 липня: народний календар і астровісник

Сьогодні Панкрата і Кирила; Summertime and the living is easy…

Сьогодні священномучеників Панкрата і Кирила. В Україні тривали жнива. Для наших пращурів це не було банальне збирання зернових – це були сповнені значення обрядодії. Вижате за день збіжжя в’язали в снопи. Перший сніп – так звані «колядка», «воєвода», «зажинок» – мав неабияке ритуальне значення: якщо в родині була дівчина на виданні, то з «воєводи» випікали коровай на весілля і прикрашали його колосками. А коли в цьому на було потреби, перший сніп ставили на покуть, де він зберігався до початку осінньої сівби; з розім’ятих колосочків робили перший засів.

Снопи в’язали, як правило, перевеслами. При цьому дотримувалися непорушної традиції: для озимих (жита й пшениці) перевесла крутили зі свіжовижатих стебел. Для яровини (ячменю, гречки, проса) перевесла крутили лише з торішніх кулів напередодні зажинків. Вив’ялені снопи невдовзі складали в «бабки» (десять снопів), п’ятнадцятки, полукіпки (тридцять снопів) та копи (шістдесять снопів).

Нині жнива в Україні розпочинаються вже наприкінці червня. Цьогоріч збирати зерно почали одразу в 5 областях, а не тільки в південних, як зазвичай. На цю пору намолочено вже понад 3 млн тонн збіжжя.

З іменинами вітайте Костянтина, Кирила, Олександра.

Сьогодні 28-ий місячний день. Надзвичайно гармонійний, світлий день, один із найсприятливіший в усьому місячному циклі. Його ще називають сонячним днем. Нам нічого іншого не залишиться, як увійти в нього, наче на чарівний корабель аби поволі плисти рікою життя, мугикаючи якусь пісеньку. Пам’ятаєте Summertime Джорджа Гершвіна? Summertime and the living is easy, Fish are jumping and the cotton is high… «Літечко – і життя щасливе, і бавовна – висока, і риба – аж вскач…» Бавовни в нас поки що немає, її можна замінити на пшеницю або на соняхи. Налічується понад 20 тисяч записів цієї дивовижної пісні (вірніше арії). А знаєте, що стало поштовхом до її написання? Українська колискова «Ой ходить сон коло вікон», яку Гершвін почув у 1929 році в Нью-Йорку під час гастролей хору Кошиця… Сьогодні варто бути відкритим, товариським, щирим, сонячним. Не перевантажуйте себе, відпочивайте, набирайтеся сил і нехай ніщо не затьмарить ваше чоло!

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2271043-22-lipna-narodnij-kalendar-i-astrovisnik.html

Метки: Календар
07:08 21.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

21 липня: народний календар і астровісник

На Прокопа приготуй плечі до снопа.

Сьогодні великомученика Прокопія. Традиційно в Україні жнива починалися між 7 і 12 липня, тобто від Іванового і до Петрового днів. Хоч збіжжя часто й не визрівало на цей час, але люди все одно готували з нового врожаю обрядову перепічку, яку в народі називали «свидом». Але це були чисто символічні зажинки. Масове збирання зернових починалося на Прокопа – 21 липня.

У цей день кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це засвідчують численні прислів’я і приказки: «На Прокопа приготуй плечі для снопа» або «На Прокопа має бути в полі копа». Було бажаним, щоб зажинки збігалися з повним місяцем і так званими «легкими», тобто жіночими днями – середою, п’ятницею чи суботою. Господиня вдягалася в усе святкове, знімала з одвірка переплетеного торішнім перевеслом серпа і, поклавши його в кошик, де вже лежали в хустині буханець хліба та дрібка свяченої солі, виходила в поле. На межі лану зупинялася і, вклонившись ниві, промовляла: «Господи Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько!» Або: «Дай, Боже, час добрий і пору, в доброму здоров’ї пожать та на той рік дождать!» Перший зажинок робився у такий спосіб: трьома захватами лівої руки стинали одну жменю, а потім другу. Зажаті стебла клали навхрест, і вони мали лежати до закінчення жнив. У деяких селах першу жменю відносили в комору, де вона стояла до Нового року. Напередодні Різдва її вносили до світлиці, щоб «поворожити на багатий урожай». Роботу скрашували піснями.

Іменинники сьогодні Прокоп, Олександр, Федір.

Сьогодні 27-ий місячний день. Пізнавайте світ і себе у ньому, але не давайте нікому себе зловить. Чи багатьом це вдається? Риторичне питання. Добре провести цей день в дорозі – на колесах, на крилах, на ногах, у небі чи на морі. Але й занурюючись у трудову буденність, бажано умом перебувати «трішечки на небесах» (зауважте: не в космосі). Сьогодні збуваються не тільки сни, але й прикмети. Пташечка стукнула в шибку – до звістки, какнула вам на лацкан піджака, якраз біля депутатського значка – рахуватимете гроші; півень піє – чекайте гостей (можливо з НАБУ — хіба ж даремно гроші рахували?); свербить ліве око – плакатимете, праве – сміятиметеся. А добре сміється той, хто сміється останній. Отож-бо й воно!

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2270249-21-lipna-narodnij-kalendar-i-astrovisnik.html

Метки: Календар
09:00 20.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Петро Лещенко

Якось я здуру (молоде й зелене!) врізала батькові межи очі: « На яких дурних піснях Ви нас виховували? «Чубчик кучерявий»? Кабацький Лещенко для Вас був поетом, співаком! Це ж відстій: «У самавара я і мая Маша», «Дунья, люблю твайі бліни». Це ж треш!
– Ех, ти, – знітився тато, – та тоді ж за пісні українців відправляли на ведмеді… Війна, у нас німецькі таблички поміняли на російські; знову зазвучало: «Я тібє русскім язиком ґаварью! Ти чьто, русскава ні панімаєш?» Українці для окупантів були «чьто, мєлачь пузатайя». Лещенко ж міг собі дозволити співати наче па-рашенськи, але з такою ґоноровою українською вимовою! А його «Чубчик» ми сприймали, як наказ не опускати донизу прапори: «Эх, да развевайся, чубчик, по ветру!»
Згадалося це мені у дні Петра Лещенка (3 липня 1898 р. народився, 16-го липня 1954 р. помер); зібрала я плітки-чутки і постав такий образ…
Ніхто з чоловіків не відважився узяти на себе відповідальність за появу на світ хлопчика у селянки Марії: сама народила, сама й охрестила, дала Петрусеві прізвище та ім’я по батькові діда (її тата) – Петро Костянтинович Лещенко. А, щоб не тицяв пальцем кожний, молода мати забрала немовля й подалася з села Ісаєве (Одещина) до Кишинева. Винайняла хібарку край міста, хапалася за будь-яку роботу (прала, воду носила, прибирала), щоб хоч трохи на ноги стати. Та не з її щастям: впала роботяща покритка в око фельдфебелю Олексію Алфімова. Одружилися, народили двох дівчаток. Вітчим забирав у дружини зароблене й пропивав. Петрусь змалку мав за ласощі шмат хліба з цибулиною, навчився відчайдушно вступати в бійки.
Мав Петро легкий голос, душевно співав пісень у церковному хорі, на паперті, у кінотеатрах перед сеансами, у ресторанах. Якось у нападі доброти вітчим подарував Петрові гітару. Почав хлопчина пропадати у циганському таборі: там конокради годували, навчили грати на гітарі, там закохався, став мужчиною.
Та довелося заспівати: «Прощай, мой табор!» і піти до Кишинівської школи прапорщиків, звідки достроково потрапив до діючої армії. Воював у 7-му Донському козацькому полку до листопада 1916 р. Вступив до Київської піхотної школи, закінчив у березні 1917 р., отримав звання прапорщика. У серпні 1917-го був важко поранений, контужений, потрапив у шпиталь до Кишинева.
Після війни змінилися кордони, а оскільки Петро жив у Кишиневі, то механічно став румунським громадянином. Заробляв танцями між сеансами у кінотеатрах. З 1923 року навчався в балетній школі в Парижі у класі колишньої балерини Маріїнського театру В. Трефілової. Там познайомився з танцівницею Зінаїдою (Жаннет) Закіт (дочка багатого комерсанта з Риги). Чорнявий, худорлявий чоловік і тендітна білявка створили танцювальний дует «Петрушка і Розітта».Зрідка, коли партнерка переодягалася, Лещенко співав. Коли ж Зіночка була дуже вагітною, Лещенко давав сольні концерти. Знайшовся їм син, якого батько назвав Ігорем. Далі – лишили сина в Латвії, подалися на гастролі: Бейрут, Белград, Берлін, Лондон, Париж, Прага; пісні англійською, французькою, румунською. Співав шедеври, тому були повні зали. Лещенко почав записувати пісні у кращих студіях грамзапису Європи. Король романсів мав казкові гонорари. Його чаруючий тембр із українськими голосними любив мікрофон. Легко виконував душевні танго, циганський репертуар. У СРСР був заборонений, але дипломати, моряки провозили платівки, хоч за прослуховування могли отримати термін. От тільки з сином батько спілкувався через перекладача (Лещенко не знав латиської). Забрав Петро Ігоря з собою. У 1936 р. на головній вулиці Бухареста відкрив нічний клуб «Лещенко». Дубові столи, італійські люстри, срібло, ікра, дороге вино. На вогник посунули емігранти: «Я тоскую по родине». На його концерти приїздив румунський король, був Федір Шаляпін. Усі суворо виконували закон закладу: коли співав Лещенко, пити, розмовляти ніхто собі не дозволяв. Лещенко радів приходу Федора Івановича, влаштував пишну зустріч. Але наступного дня з’явилося інтерв’ю Шаляпіна, де йшлося про пластиночного співака, який гарно виконує дурненькі пісеньки. Тут сучасники зауважували, що голос Шаляпіна любили величезні зали, голос Лещенка тонув; а грамзапис був майже ідеальним у Лещенка і з хибами у Федора Івановича. https://www.youtube.com/watch?v=senhqnEApM0

Петро полюбив вранці довго спати, не відмовляти собі у сексуальних іграх. Мав короткий бурхливий романчик із подругою дружини Аллою Баяновою. Розумна Зіночка мала своє бачення: «Ну, не розлучатися ж через це?».
У Ризі відбулося знайомство з талановитим композитором Оскаром Строком, який писав твори для Петра.
Від 1941 р. Лещенка, як громадянина Румунії, мобілізували, але він відмовився брати зброю проти своїх. Заставили концертувати. У травні 1942 р. він приїхав у Одесу, де мав виступи російському драм театрі. І тут 19-річна студентка консерваторії Віра Білоусова вразила Лещенка піснею Табачника «Мама». Актор запросив Віру на концерт, посадив її в окрему ложу. Часто співав, звертаючись до неї:
«Студенточка! Вечерняя зоря! Любви волшебной вино»,
«Девочка, радость моя!».
Вам девятнадцать лет, у Вас своя дорога.
Вы можете смеяться и шутить.
А мне возврата нет, я пережил так много…
Після концерту вона зникла, але Петро знайшов її, прийшов до Віри.
Лещенко був зачарований. Домовився з першою дружиною, що залишає їй з сином усе майно.
19 корзин білих троянд отримала 19-річна Віра в день вінчання.
Влітку 1944 р. радянці увійшли до Румунії, відвідали ресторан «Лещенко», серед присутніх був Жуков. Втім зал не аплодував, бо був наказ: «Не дуже аплодуйте!». Згодом ресторан націоналізували. Та Лещенко домагався повернення в Україну. Пройшли роки, поки отримав дозвіл. Петро скликав друзів на прощальну вечерю і виголосив тост: “Друзі! Я щасливий, що повертаюсь на батьківщину! Моя мрія здійснилася. Я їду, але серце моє лишається з вами.”
Після цього 26 березня 1951 року у м. Брашові (Румунія) Лещенко відспівував першу частину концерту. Лунало «Давай простимся, пока возможно!», останньою була пісня «Чубчик».
В антракті його арештували за прямою вказівкою радянських спецслужб. Співак був ув’язнений у Бухаресті за звинуваченням у «співробітництві з окупантами», після завершення слідства відбував покарання на будівництві Дунайського каналу. Одиночна камера без вікон і дверей, сіно, параша. Сестра Петра Лещенка, Валентина, один раз бачила брата, коли конвой вів його рити канави. Петро теж бачив сестру і плакав…
Помер Петро Лещенко 16 липня 1954 р. у тюремній лікарні у Бухаресті від виразки шлунку.
Його дружину теж арештували “за зраду”, за шлюб із іноземцем. Привезли в Дніпропетровськ. Вирок – розстріл, потім замінили на двадцять пять років таборів. Після таборів Віра Лещенко їздила по Союзу з концертами, вийшла заміж.

http://uahistory.com/topics/famous_people/11025
Метки: Петро Лещенко
08:46 19.07.2018
07:58 19.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Viacheslav Shefer.

Метки: цитата дня
08:36 17.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Топ-10 незвичайних українських музичних інструментів, які зможе опанувати кожен

Кожна людина в своєму житті хоч раз мріяла над тим, щоб опанувати якийсь музичний інструмент. Деякі навіть пробували грати на гітарі, скрипці чи фортепіано. Та не у всіх є хист до таких речей. Тож багато в кого такі спроби виявились марними.

Українці — народ творчий, тож з давніх часів у кожному куточку України існувало безліч музичних інструментів, від найскладніших, котрі потребували щоденної практики, так і до самих простих, на яких грали просто для розваги на святах.

Для тих, хто не готовий присвятити все своє життя музиці, але інколи хоче для розваги, існують українські музичні інструменти, які може опанувати кожен:

1. Дримба (варган)

Дримба — за своєю милозвучністю цей музичний інструмент має повне право зайняти перше місце. Дримба має форму, схожу на маленьку підкову із металевою пластиною посередині. Цю "підковку" затискають губами або зубами, а граючи на цій металевій пластині. Порожнина роту служить резонатором звуку і залежно від положення язика у роті та ритму дихання — змінюється звучання цього музичного інструменту. Історія дримби в Україні походить із Карпат, проте у інших народів цей інструмент також користувався популярністю. Так, у хорватів він називається "дромбуле", Також дримба має другу назву "варган". Вони можуть і дещо відрізнятись зовнішнім виглядом, але принцип гри на інструменті при цьому не міняється.

2. Рубель

Рубель — українські селяни часто використовували у якості музичних інструментів підручні побутові предмети. Один із таких — рубель, основною функцією якого було зовсім не музика. Рубель — це дошка з "рубцями", котру використовували для прання одягу, така собі перша ручна "пральна машинка". Проте, потім йому знайшли ще одне застосування, адже рубель видавав досить гарний звук, коли по ньому "рубали" ложкою чи скалкою.

3. Бугай

Бугай — старовинний музичний інструмент, котрий пішов із Західної України. Зробити такий інструмент міг кожен бажаючий — взяти дерев’яне барильце, обтягнути із двох боків шкірою, причепивши з одного боку пучок конячого волосся, утворивши такий собі "хвіст". Потрібно міцно тримати барильце, а за хвіст тягнути мокрою рукою — від цього музичний інструмент утворює звук, схожий на крик бугая, звідки і пішла його назва.

Бубон (решето)

4. Бубон (решето) — цей музичний інструмент також був популярний у різних народів світу, в тому числі й в Україні. Це дерев’яний обідець, обтягнутий з обох боків шкірою. Згодом він дещо осучаснився і в дерев’яному обідку з’явились металеві тарілочки або дзвіночки — "бубенці". Це ритмічний інструмент, який є невід’ємною частиною усіх ансамблів, що виконують музику до танців. За давніх часів його використовували як військовий музичний інструмент, аби він своїми ритмічними звуками додавав воїнам завзяття, а також залякував ворога. Грати на такому інструменті дуже просто — бити по обідку бубона або його шкіряній частині. Головне дотримуватись ритму.

5. Окарина (зозулька)

Окарина (зозулька) — духовий інструмент, така собі свисткова флейта, вироблена із глини або порцеляни. Має 10 отворів та утворює звуки подібні до співу птахів, особливо зозулі, за що і має таку назву. Інструмент дуже компактний та часто розмальований зверху казковими візерунками. Такий музичний пристрій часто давали бавитись дітям, тож і кожен дорослий зможе з ним впоратись.

6. Батіг

Батіг — ще один дивний музичний інструмент, який не був для цього пристосований. Батіг використовують у побуті для того, щоб поганяти тварин. Але якщо ним сильно замахнутись, то в повітрі він видає такий собі "свист", якому українські музиканти знайшли оригінальне застосування.

7. Домра

Домра — щипковий музичний інструмент, частіше з чотирма (інколи трьома) струнами. З’явилась в Україні ще в часи Київської Русі. Схожа із російською балалайкою, але на саме кількість струн, чотири, а не три, а також кругла форма дерев’яної основи, суттєво відрізняють український музичний пристрій.

8. Деркач

Деркач — шумний музичний інструмент, також має назви "вертушка" та "тріскачка". Він складається із дерев’яної коробочки, коліщатка та ручки, котру потрібно крутити. Утворює тріщання подібне із рублем. У використанні дуже простий — не потрібно мати жодних музичних навиків аби на ньому грати.

9. Підкова

Підкова — і знову музичний інструмент утворений з побутової речі. Підкова, котра створена для вберігання кінських копит від зношування, також найшла для себе місце у народному ансамблі. Її часто використовували замість музичного інструменту, відомого нам як "трикутник". Іноді в народних інструментальних ансамблях застосовують підвішену на жильній струні звичайну стальну підкову. Ударяючи по ній металевим прутиком, видобувають високий і дзвінкий звук, який надає звучанню ансамблю специфічного народного колориту.

10. Калатало

Калатало — ще один шумний музичний інструмент. Мабуть із усіх вищеперерахованих — на ньому навчитись грати найпростіше. Точніше, на ньому взагалі не потрібно вміти грати. Калатало складається із дерев’яної пластини із ручкою і декількох рухомих елементів, котрі видають шум під час різкого руху. Цей нескладний пристрій використовували у випадку, якщо у оркестрі відсутні інші ударні інструменти.

Тож якщо душа прагне музики — дістати якийсь із цих інструментів не складно, більшість можна навіть змайструвати самому. Обирайте той, який вам до душі, та насолоджуйтесь грою.

Автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Метки: які зможе опанувати кожен
00:12 17.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись на стене у harsh

Hearts never forget...

Метки: моему другу
21:30 16.07.2018
Виктория Ермолова оставила комментарий к записи Українські назви сузір`їв
*WRITE*@}->-
18:32 16.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Українські назви сузір`їв

Картинки по запросу українські назви сузір'їв
Сузір`я Оріону - Кола.
Сузір`я Плеяди — Стожари, Качине гніздо, Баба.
Велика Ведмедиця - Віз, Колисниця, подекуди - Сажари.
Мала Ведмедиця — Малий Віз, Пасіка.
Сузір`я Лебедя - Хрест.
Волосся Вероніки — Волосожари, Волопас, Воляр.
Кассіопея — Борони.
Терези — Дівка з ведрами.
Овен - Варан, Баран, Скоп.
Риби - Русалка, Цвітана, Рибалка.
Полярна зірка — Кол, Квочка.

https://svit.in.ua/

Метки: Українські назви сузір`їв
18:08 16.07.2018
Лариса Коляда оставила комментарий к записи Українські назви квітів
Це не зовсім українське слово— воно має латинське походження— Convallaria.
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти