Сообщества

Мне подарили

 
10:41 22.07.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Скажи, яку каву ти п’єш, і я скажу хто ти (Тест)За Фрейдом

Еспресо, лате чи без кофеїну? Що може розповісти про вас ваша улюблена кава?

Професор психології з Каліфорнійського університету Рамані Дурвасула (Ramani Durvasula) з’ясувала, як наші особистісні якості співвідносяться з тим, яку каву ми п’ємо.


Читать далее...

Метки: тест, кава
 
07:40 22.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

22 липня: народний календар і астровісник

Сьогодні Панкрата і Кирила; Summertime and the living is easy…

Сьогодні священномучеників Панкрата і Кирила. В Україні тривали жнива. Для наших пращурів це не було банальне збирання зернових – це були сповнені значення обрядодії. Вижате за день збіжжя в’язали в снопи. Перший сніп – так звані «колядка», «воєвода», «зажинок» – мав неабияке ритуальне значення: якщо в родині була дівчина на виданні, то з «воєводи» випікали коровай на весілля і прикрашали його колосками. А коли в цьому на було потреби, перший сніп ставили на покуть, де він зберігався до початку осінньої сівби; з розім’ятих колосочків робили перший засів.

Снопи в’язали, як правило, перевеслами. При цьому дотримувалися непорушної традиції: для озимих (жита й пшениці) перевесла крутили зі свіжовижатих стебел. Для яровини (ячменю, гречки, проса) перевесла крутили лише з торішніх кулів напередодні зажинків. Вив’ялені снопи невдовзі складали в «бабки» (десять снопів), п’ятнадцятки, полукіпки (тридцять снопів) та копи (шістдесять снопів).

Нині жнива в Україні розпочинаються вже наприкінці червня. Цьогоріч збирати зерно почали одразу в 5 областях, а не тільки в південних, як зазвичай. На цю пору намолочено вже понад 3 млн тонн збіжжя.

З іменинами вітайте Костянтина, Кирила, Олександра.

Сьогодні 28-ий місячний день. Надзвичайно гармонійний, світлий день, один із найсприятливіший в усьому місячному циклі. Його ще називають сонячним днем. Нам нічого іншого не залишиться, як увійти в нього, наче на чарівний корабель аби поволі плисти рікою життя, мугикаючи якусь пісеньку. Пам’ятаєте Summertime Джорджа Гершвіна? Summertime and the living is easy, Fish are jumping and the cotton is high… «Літечко – і життя щасливе, і бавовна – висока, і риба – аж вскач…» Бавовни в нас поки що немає, її можна замінити на пшеницю або на соняхи. Налічується понад 20 тисяч записів цієї дивовижної пісні (вірніше арії). А знаєте, що стало поштовхом до її написання? Українська колискова «Ой ходить сон коло вікон», яку Гершвін почув у 1929 році в Нью-Йорку під час гастролей хору Кошиця… Сьогодні варто бути відкритим, товариським, щирим, сонячним. Не перевантажуйте себе, відпочивайте, набирайтеся сил і нехай ніщо не затьмарить ваше чоло!

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2271043-22-lipna-narodnij-kalendar-i-astrovisnik.html

Метки: Календар
 
13:52 21.07.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Фото крымского туриста. Много туристов

Дорога забита туристами. Такого потока я не видел даже до войны. Наверное, десятки тысяч машин стремятся преодолеть сотни километров, чтобы привезти своих хозяев к ласковому Черному морю. Заправки вдоль трассы переполнены, как и рестораны перед ними. Всего-то четыре выходных дня – и люди помчались отдыхать. Жилья не найти – Одесса забита туристами под завязку. При чем тут Одесса, просите вы, если в заголовке Крым? А потому что раньше на четыре выходных дня полстраны ломилось в Крым – как раз те, кто сейчас ездит в Одессу. Сам такой был. В 4 утра выехал из Киева, после 12 дня – уже в Симфере на вокзале. А теперь – в Одессу. И это вам не нищие российские бюджетники, это вполне себе средний класс, который отлично платежеспособен и со своей едой, или как любят фантазировать кацапы – с консервированным в 3-х литровых банках борщем, не ездит.


Читать далее...

Метки: одесса, Туристы, лето 2018
 
07:08 21.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

21 липня: народний календар і астровісник

На Прокопа приготуй плечі до снопа.

Сьогодні великомученика Прокопія. Традиційно в Україні жнива починалися між 7 і 12 липня, тобто від Іванового і до Петрового днів. Хоч збіжжя часто й не визрівало на цей час, але люди все одно готували з нового врожаю обрядову перепічку, яку в народі називали «свидом». Але це були чисто символічні зажинки. Масове збирання зернових починалося на Прокопа – 21 липня.

У цей день кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це засвідчують численні прислів’я і приказки: «На Прокопа приготуй плечі для снопа» або «На Прокопа має бути в полі копа». Було бажаним, щоб зажинки збігалися з повним місяцем і так званими «легкими», тобто жіночими днями – середою, п’ятницею чи суботою. Господиня вдягалася в усе святкове, знімала з одвірка переплетеного торішнім перевеслом серпа і, поклавши його в кошик, де вже лежали в хустині буханець хліба та дрібка свяченої солі, виходила в поле. На межі лану зупинялася і, вклонившись ниві, промовляла: «Господи Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько!» Або: «Дай, Боже, час добрий і пору, в доброму здоров’ї пожать та на той рік дождать!» Перший зажинок робився у такий спосіб: трьома захватами лівої руки стинали одну жменю, а потім другу. Зажаті стебла клали навхрест, і вони мали лежати до закінчення жнив. У деяких селах першу жменю відносили в комору, де вона стояла до Нового року. Напередодні Різдва її вносили до світлиці, щоб «поворожити на багатий урожай». Роботу скрашували піснями.

Іменинники сьогодні Прокоп, Олександр, Федір.

Сьогодні 27-ий місячний день. Пізнавайте світ і себе у ньому, але не давайте нікому себе зловить. Чи багатьом це вдається? Риторичне питання. Добре провести цей день в дорозі – на колесах, на крилах, на ногах, у небі чи на морі. Але й занурюючись у трудову буденність, бажано умом перебувати «трішечки на небесах» (зауважте: не в космосі). Сьогодні збуваються не тільки сни, але й прикмети. Пташечка стукнула в шибку – до звістки, какнула вам на лацкан піджака, якраз біля депутатського значка – рахуватимете гроші; півень піє – чекайте гостей (можливо з НАБУ — хіба ж даремно гроші рахували?); свербить ліве око – плакатимете, праве – сміятиметеся. А добре сміється той, хто сміється останній. Отож-бо й воно!

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2270249-21-lipna-narodnij-kalendar-i-astrovisnik.html

Метки: Календар
 
12:19 20.07.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Сыр и туристы: в Шабо открыли "Европейскую сыроварню"

Новый производственный и туристический объект — «Европейскую сыроварню», открыли в селе Шабо вчера, 14 июля.

Как сообщили в пресс-службе Белгород-Днестровской райгосадминистрации, на открытии присутствовали руководители областной и районной государственных администраций Максим Степанов и Сергей Ильченко, а также председатель Шабовской объединенной громады Василий Древаль.


Директор «Европейской сыроварни» Наталья Корнюшенко рассказала, что комплекс включает производственную базу, саму сыроварню и инфраструктуру для приема туристов. Сыроварню построили по европейскому образцу, с использованием новейшего оборудования из Голландии.

По словам ее владельца Ростислава Зиновского, проект является семейным предприятием, и вынашивали его около 10 лет. Также он отметил, что во всем помогает дочь Каролина.

Губернатор области и глава района осмотрели производственную базу, мини-зоопарк, где каждый может получить информацию о содержании животных, а также покормить маленьких обитателей зоопарка, зоны отдыха и фирменный магазин «Европейской сыроварни».

Председатель Одесской ОГА Максим Степанов оставил пожелания владельцам в гостевой книге и отметил, что «Европейская сыроварня» произвела на него большое впечатление и оставила яркие положительные эмоции.

В свою очередь владельцы сыроварни Ростислав Зиновский и Наталья Корнюшенко выразили благодарность за поддержку областной власти и руководству районной государственной администрации.

Метки: производство, комплекс, Белгород-Днестровск, Шабо, сыроварня
 
12:19 20.07.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

8 слів-паразитів, які характеризують вас краще, ніж будь-які інші

Коротше. Ну цей. Нове відкриття про слова-паразити. Виявляється, вставки, які абсолютно ніяк не впливають на суть сказаного, можуть багато розказати про характер “зараженого”.

3132535


Читать далее...

Метки: Українська мова, слова-паразити
 
09:00 20.07.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Петро Лещенко

Якось я здуру (молоде й зелене!) врізала батькові межи очі: « На яких дурних піснях Ви нас виховували? «Чубчик кучерявий»? Кабацький Лещенко для Вас був поетом, співаком! Це ж відстій: «У самавара я і мая Маша», «Дунья, люблю твайі бліни». Це ж треш!
– Ех, ти, – знітився тато, – та тоді ж за пісні українців відправляли на ведмеді… Війна, у нас німецькі таблички поміняли на російські; знову зазвучало: «Я тібє русскім язиком ґаварью! Ти чьто, русскава ні панімаєш?» Українці для окупантів були «чьто, мєлачь пузатайя». Лещенко ж міг собі дозволити співати наче па-рашенськи, але з такою ґоноровою українською вимовою! А його «Чубчик» ми сприймали, як наказ не опускати донизу прапори: «Эх, да развевайся, чубчик, по ветру!»
Згадалося це мені у дні Петра Лещенка (3 липня 1898 р. народився, 16-го липня 1954 р. помер); зібрала я плітки-чутки і постав такий образ…
Ніхто з чоловіків не відважився узяти на себе відповідальність за появу на світ хлопчика у селянки Марії: сама народила, сама й охрестила, дала Петрусеві прізвище та ім’я по батькові діда (її тата) – Петро Костянтинович Лещенко. А, щоб не тицяв пальцем кожний, молода мати забрала немовля й подалася з села Ісаєве (Одещина) до Кишинева. Винайняла хібарку край міста, хапалася за будь-яку роботу (прала, воду носила, прибирала), щоб хоч трохи на ноги стати. Та не з її щастям: впала роботяща покритка в око фельдфебелю Олексію Алфімова. Одружилися, народили двох дівчаток. Вітчим забирав у дружини зароблене й пропивав. Петрусь змалку мав за ласощі шмат хліба з цибулиною, навчився відчайдушно вступати в бійки.
Мав Петро легкий голос, душевно співав пісень у церковному хорі, на паперті, у кінотеатрах перед сеансами, у ресторанах. Якось у нападі доброти вітчим подарував Петрові гітару. Почав хлопчина пропадати у циганському таборі: там конокради годували, навчили грати на гітарі, там закохався, став мужчиною.
Та довелося заспівати: «Прощай, мой табор!» і піти до Кишинівської школи прапорщиків, звідки достроково потрапив до діючої армії. Воював у 7-му Донському козацькому полку до листопада 1916 р. Вступив до Київської піхотної школи, закінчив у березні 1917 р., отримав звання прапорщика. У серпні 1917-го був важко поранений, контужений, потрапив у шпиталь до Кишинева.
Після війни змінилися кордони, а оскільки Петро жив у Кишиневі, то механічно став румунським громадянином. Заробляв танцями між сеансами у кінотеатрах. З 1923 року навчався в балетній школі в Парижі у класі колишньої балерини Маріїнського театру В. Трефілової. Там познайомився з танцівницею Зінаїдою (Жаннет) Закіт (дочка багатого комерсанта з Риги). Чорнявий, худорлявий чоловік і тендітна білявка створили танцювальний дует «Петрушка і Розітта».Зрідка, коли партнерка переодягалася, Лещенко співав. Коли ж Зіночка була дуже вагітною, Лещенко давав сольні концерти. Знайшовся їм син, якого батько назвав Ігорем. Далі – лишили сина в Латвії, подалися на гастролі: Бейрут, Белград, Берлін, Лондон, Париж, Прага; пісні англійською, французькою, румунською. Співав шедеври, тому були повні зали. Лещенко почав записувати пісні у кращих студіях грамзапису Європи. Король романсів мав казкові гонорари. Його чаруючий тембр із українськими голосними любив мікрофон. Легко виконував душевні танго, циганський репертуар. У СРСР був заборонений, але дипломати, моряки провозили платівки, хоч за прослуховування могли отримати термін. От тільки з сином батько спілкувався через перекладача (Лещенко не знав латиської). Забрав Петро Ігоря з собою. У 1936 р. на головній вулиці Бухареста відкрив нічний клуб «Лещенко». Дубові столи, італійські люстри, срібло, ікра, дороге вино. На вогник посунули емігранти: «Я тоскую по родине». На його концерти приїздив румунський король, був Федір Шаляпін. Усі суворо виконували закон закладу: коли співав Лещенко, пити, розмовляти ніхто собі не дозволяв. Лещенко радів приходу Федора Івановича, влаштував пишну зустріч. Але наступного дня з’явилося інтерв’ю Шаляпіна, де йшлося про пластиночного співака, який гарно виконує дурненькі пісеньки. Тут сучасники зауважували, що голос Шаляпіна любили величезні зали, голос Лещенка тонув; а грамзапис був майже ідеальним у Лещенка і з хибами у Федора Івановича. https://www.youtube.com/watch?v=senhqnEApM0

Петро полюбив вранці довго спати, не відмовляти собі у сексуальних іграх. Мав короткий бурхливий романчик із подругою дружини Аллою Баяновою. Розумна Зіночка мала своє бачення: «Ну, не розлучатися ж через це?».
У Ризі відбулося знайомство з талановитим композитором Оскаром Строком, який писав твори для Петра.
Від 1941 р. Лещенка, як громадянина Румунії, мобілізували, але він відмовився брати зброю проти своїх. Заставили концертувати. У травні 1942 р. він приїхав у Одесу, де мав виступи російському драм театрі. І тут 19-річна студентка консерваторії Віра Білоусова вразила Лещенка піснею Табачника «Мама». Актор запросив Віру на концерт, посадив її в окрему ложу. Часто співав, звертаючись до неї:
«Студенточка! Вечерняя зоря! Любви волшебной вино»,
«Девочка, радость моя!».
Вам девятнадцать лет, у Вас своя дорога.
Вы можете смеяться и шутить.
А мне возврата нет, я пережил так много…
Після концерту вона зникла, але Петро знайшов її, прийшов до Віри.
Лещенко був зачарований. Домовився з першою дружиною, що залишає їй з сином усе майно.
19 корзин білих троянд отримала 19-річна Віра в день вінчання.
Влітку 1944 р. радянці увійшли до Румунії, відвідали ресторан «Лещенко», серед присутніх був Жуков. Втім зал не аплодував, бо був наказ: «Не дуже аплодуйте!». Згодом ресторан націоналізували. Та Лещенко домагався повернення в Україну. Пройшли роки, поки отримав дозвіл. Петро скликав друзів на прощальну вечерю і виголосив тост: “Друзі! Я щасливий, що повертаюсь на батьківщину! Моя мрія здійснилася. Я їду, але серце моє лишається з вами.”
Після цього 26 березня 1951 року у м. Брашові (Румунія) Лещенко відспівував першу частину концерту. Лунало «Давай простимся, пока возможно!», останньою була пісня «Чубчик».
В антракті його арештували за прямою вказівкою радянських спецслужб. Співак був ув’язнений у Бухаресті за звинуваченням у «співробітництві з окупантами», після завершення слідства відбував покарання на будівництві Дунайського каналу. Одиночна камера без вікон і дверей, сіно, параша. Сестра Петра Лещенка, Валентина, один раз бачила брата, коли конвой вів його рити канави. Петро теж бачив сестру і плакав…
Помер Петро Лещенко 16 липня 1954 р. у тюремній лікарні у Бухаресті від виразки шлунку.
Його дружину теж арештували “за зраду”, за шлюб із іноземцем. Привезли в Дніпропетровськ. Вирок – розстріл, потім замінили на двадцять пять років таборів. Після таборів Віра Лещенко їздила по Союзу з концертами, вийшла заміж.

http://uahistory.com/topics/famous_people/11025
Метки: Петро Лещенко
 
12:36 19.07.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Харківський планетарій

Харківський планетарій iм.Ю. А. Гагарiна

— це особливий астрономічний центр, що поєднує в собі переваги театру і аудиторії.

Планетарій знаходиться в провулку Кравцова

Апарат "Планетарій", встановлений в "Зоряному залі", дозволяє побачити захоплюючу картину нічного неба. Спеціальні проектори створюють ефекти сходу або заходу Сонця, полярного сяйва, зорепаду, панорами Харкова або вкритий кратерами місячний ландшафт.


Читать далее...

Метки: Харків, планетарiй
 
11:21 19.07.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Музей западного и восточного искусства отреставрировал своих "голландцев":

В Одесском музее западного и восточного искусства отреставрировали картины голландских мастеров XVII века, большая часть которых многие годы хранилась в запасниках.

Реставрацию проводили эксперты Национального научно-исследовательского реставрационного центра Украины, его одесского филиала, а также реставраторы музея.


Кроме того, была проведена технико-технологическая и химическая экспертиза, которая позволила подтвердить, а в одном случае — опровергнуть подлинность полотен. Так, картина «Зимний пейзаж», автором которой ранее считали Яна ван Гойена, оказалась копией неизвестного немецкого художника XVIII века.

Как сообщили в музее, реставрация и экспертизы проводились в рамках подготовки к выставке «Золотой век: искусство Голландии XVII столетия», которая стартует 27 июля. В экспозицию войдут более 60 работ: 27 картин, 28 гравюр, один оригинальный рисунок и несколько изделий из делфтского сине-белого фарфора. Только пять картин из этого списка находятся в постоянной экспозиции Музея западного и восточного искусства.

Ян ван Гойен "Зимний пейзаж"
Ян ван Гойен "Зимний пейзаж"
Метки: украина, одесса, музей, реставрация
 
08:46 19.07.2018
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Лариса Коляда
Войти